ДИСЛЕКСІЯ
-ї, ж. , мед. Нездатність навчитися читати.
Набута дислексія — загальна назва для будь-якої дислексії у індивіда, який спершу читав нормально.
Пряма дислексія — форма набутої дислексії, за якої пацієнт може читати слова вголос, але не розуміє їх.
Фонологічна дислексія — форма набутої дислексії, яка характеризується проблемами навчання вимовлянню слів.
Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
ДИСЛОГІЯ →← ДИСЛАЛІЯ