Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
заготовник, -а, ч. 1) Той, хто робить заготівки (у 2 знач.). 2) рідко. Те саме, що заготівельник.
імен. чол. роду, жив.заготовитель
I загот`івниктехн. заготовщик (в обувном производстве) II заготівн`икзаготовитель
заготі́вник іменник чоловічого роду, істота той, хто робить заготівки
Purveyor, an official in charge of procurements
заготівник
заготовитель, заготовщик
заготівник, -а