Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
ОБЛАЧ|ИТИ (11), ОУ, ИТЬ гл. 1. Наделить (наделять) одеждой; одеть (одевать) когол.: и г҃ла емѹ еи. всѧкъ бо облачѧ˫аи ѹбогааго х҃са облачить. Изб 1076... смотреть
ОДЯГА́ТИ кого у що (покривати одягом кого-небудь), ВДЯГА́ТИ (УДЯГА́ТИ), УБИРА́ТИ (ВБИРА́ТИ), ОДІВА́ТИ розм., ЗОДЯГА́ТИ розм., ВОДИ́ТИ у чому, розм., ОБ... смотреть
ОБЛАЧИ́ТИ див. облача́ти.
див. облачати.
облачи́ти дієслово доконаного виду
надева́ть
апрануць
cro oblačiti nešto укр надягати щось (одяг)
одева́ться
cro oblačiti se укр одягатися
cro oblačiti se u nešto укр носити щось (одяг)