Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
НЕ́СЛУХ розм. (неслухняна людина), НЕСЛУХНЯ́НЕЦЬ рідше; ОСЛУШЕ́НЕЦЬ заст., книжн., ОСЛУ́ШНИК заст., книжн. (той, хто виявляє непослух або непокору). — ... смотреть
ОСЛУШЕ́НЕЦЬ, нця, ч., книжн., заст.Той, хто виявляє непослух, непокору.– Невистачало, щоб ці п'яниці та ослушенці скаржилися на управителя та інших слу... смотреть
-нця, ч., заст. Те саме, що ослушник.
див. непокірний
ослуше́нець іменник чоловічого роду, істота книжн., рідко
ослушенець, -нця