БЛУКАТИ

-аю, -аєш, недок. 1》 Ходити, їздити і т. ін. без певної мети і напрямку.
|| Ходити, їздити навмання, не знаючи шляху, напрямку; блудити.
|| Їздити світом, часто змінюючи місце перебування; мандрувати.
|| розм. Робити прогулянку; прогулюватися.
2》 перен. Поволі рухатися, пересуватися в різних напрямках.

Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »

БЛУКАТИСЯ →← БЛУКАННЯ

Смотреть что такое БЛУКАТИ в других словарях:

БЛУКАТИ

БЛУКА́ТИ (ходити або їздити без певної мети чи напрямку або в пошуках кого-, чого-небудь); БРОДИ́ТИ розм., ТИНЯ́ТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТ... смотреть

БЛУКАТИ

БЛУКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.1. Ходити, їздити і т. ін. без певної мети і напрямку.В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле б... смотреть

БЛУКАТИ

блука́ти (блуди́ти, іти́ і т. ін.) манівця́ми. Робити щось без чітких орієнтирів, навмання. — Я вирішив так: поставлю Загоруйка поруч з тобою, Світличний. Він буде рівнятися (співаючи) на твій голос. Чуєш, Загоруйко? Щоб не блукав десь манівцями… (О. Гончар); Нам треба уважно ставитися до молодого літератора… щоб він не блудив манівцями і дарма не губив свого обдарування (А. Малишко). блука́ти на задві́рках. — Поздоровляю, Степане. Не думав, що так скоро прозрієш. Гадав, що довго блукатимеш на задвірках та хитрого хліба шукатимеш (М. Ю. Тарновський). блука́ти (блуди́ти) / поблука́ти (поблуди́ти) очи́ма (по́глядом) перев. по чому. Переводити погляд з одного предмета на інший, не спиняючися ні на чому. Підвівся (Чіпка) з місця, став ходити вподовж хати та блукав страшними очима по стінах (Панас Мирний); Павлусь раптом зупинився і, блукаючи очима, розпачливо зойкнув: — Знову незнайоме місце (О. Донченко); Сидить в темниці в’язень самотній і скрізь блукає поглядом, смутний (Леся Українка); Горпина .. довго блудила тривожним поглядом по хаті, шукаючи Якова (Панас Мирний); Він поблукав очима по натовпі людей і відійшов убік (З газети). о́чі блука́ють (лі́зуть, ла́зять і т. ін.) чиї, по кому—чому, рідко поза кого. Хтось повільно, прискіпливо, уважно і т. ін. оглядає кого-, що-небудь. Я бачив, як той добродій кілька раз проходив через вагон і кожен раз його неспокійні очі блукали по мені та по моїх речах (М. Коцюбинський); Стискаємо руки й схиляємо голови, але я чую, як його (хазяїна) очі лізуть десь поза мене (М. Коцюбинський).... смотреть

БЛУКАТИ

-аю, -аєш, недок. 1) Ходити, їздити і т. ін. без певної мети і напрямку. || Ходити, їздити навмання, не знаючи шляху, напрямку; блудити. || Їздити сві... смотреть

БЛУКАТИ

(рухатися, не знаючи дороги) блудити, розм. плутати, плутатися, кружляти, розм.: (без певної мети) волочитися, тинятися, вештатися, плентатися, сновигати, (не знаходити собі пристановища) мотатися, лазити, хилятися, (ніби шукаючи) никати, мишкувати, поблажл. бурлакувати, тулятися, зневажл. бродяжити, тягатися, швендяти, шлятися// ходити манівцями.... смотреть

БЛУКАТИ

дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.Дієприслівникова форма: блукавши, блукаючиблуждатьДеепричастная форма: блуждая

БЛУКАТИ

To wander, to rove (about), to roam, to stroll, to rambleйого погляд блукав — his eyes roved aboutдумки його блукають — his mind wanders

БЛУКАТИ

(без мети) вештатися, тинятися, валандатися, шастати, швендяти; (не знаючи дороги) блудити, ходити манівцями, д. блудом ходити; (у світах) мандрувати, блукати світами; (в пошуках істини) помилятися, хитатися; п! СНОВИГАТИ.... смотреть

БЛУКАТИ

[błukaty]дієсл.błądzić, błąkać się

БЛУКАТИ

блуждать; бродить; скитаться (странствовать); слоняться (без дела); плутать (в поисках дороги)

БЛУКАТИ

див. блудити; іти; тинятися; ходити

БЛУКАТИ

【未】 徘徊, 流浪, 游荡

БЛУКАТИ

Блукацьвандраваць

БЛУКАТИ

Блука́ти, -ка́ю, -ка́єш, -ка́є

БЛУКАТИ

блука́ти дієслово недоконаного виду

БЛУКАТИ

-аю, -аєш błąkać się, błądzić

БЛУКАТИ

блукацьвандраваць

БЛУКАТИ

матем.; физ. блуждать

БЛУКАТИ

блукаць вандраваць

БЛУКАТИ

ბოდიალი, ხეტიალი

T: 237