ПЛЮРАЛІЗМ

-у, ч. 1》 Філософська (метафізична) концепція, відповідно до якої дійсність складається з багатьох самостійних сутностей, що не утворюють абсолютної єдності.
2》 Множина рівноправно конкуруючих течій, сил у політиці, ідеології, релігії і т. ін. Концепція плюралізму.

Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »

ПЛЮРАЛІСТ →← ПЛЮРАЛІЗАЦІЯ

Смотреть что такое ПЛЮРАЛІЗМ в других словарях:

ПЛЮРАЛІЗМ

ПЛЮРАЛІЗМ (від лат. pluralis - множинний) - термін, що позначає: 1) Філософські ідеї, вчення, теорії, в яких на різних концептуальних засадах осмислюється поняття "множинності" як кількісного виміру реальності, особливістю якого є момент суттєвої відмінності (включно із протиставленням) "множинності" ("плюральності") від одності (єдиного як одного). У "Метафізиці" Аристотель відзначав, що про "множинне" говориться протилежне тому, що говориться про "єдине"; єдине ж (одне) - це неділиме або за кількістю або за видом; відповідно, "множинність" - це те, що потенційно подільне на частини. Теза: існує багато речей (об'єктів), а не одна, або - існує багато видів речей (об'єктів), а не один - вихідна для тих філософів, у центрі уваги яких знаходиться "множинність" як специфічний кількісний вимір реальності. Поняття "П." досить часто вживається як тотожне "плюральності" і в цьому сенсі широко застосовується у сучасній філософії постмодернізму; у різних галузях філософії, коли йдеться про П. концепцій, теорій, методологій, культур, релігій та ін. Введення у філософський обіг терміну "П." пов'язане із вченням про субстанції Вольфа, який у своїй онтології доводив існування понад однієї-двох і більше субстанцій. В історії філософії ідея П. субстанцій розроблялась багатьма філософами (Анаксагор, Емпедокл, Демократ, Епікур, Аристотель, Ляйбніц, Джеймс, Рассел та ін. ). 2) Філософський принцип та спосіб світовідношення, що полягає у динамічному узгодженні тенденцій диференціації (урізноманітнення) та інтегративності ("глобалізації") на засадах збереження їх обох. У цьому сенсі П. ніколи не може бути остаточним станом; це скоріше постійно відновлювана пізнавальна, філософська, соціальна, політична, моральна проблема та практичне завдання щодо узгодження тенденцій єдності (інтегративності) та осібності (окремості, партикулярності) у співіснуванні різноманітних суб'єктів будь-якої спільності, у тому числі загальнолюдської. У праці "Прагматична антропологія" (1798) Кант визначає П. як такий "спосіб мислення", за яким - на противагу егоїзму - "себе вважають не всеохопним і довершеним особливим світом", а лише одним із членів суспільства. У цьому формулюванні Кант зафіксував найсуттєвішу рису П., що відрізняє його від кількісної множинності (плюральності), а саме: інтенцію (налаштованість, прагнення) одиниць (елементів) множинності як до єдності (інтеграції), так і до збереження власної осібності (окремості). Для розуміння останньої ключовим є розуміння Кантом "способу мислення", що є виявом здатності людини мислити і діяти як наділена свободою розумна істота. У суспільному житті людей обидва чинники - осібного вияву свободи та його збалансування належністю до певної спільності - головні координати застосування П. як філософського принципу С. уб'єктами партикулярного вияву свободи можуть бути: індивід, нація, соціальна група, регіон, культурна або цивілізаційна спільнота та ін. Особливістю спільності, або інтегративності - з позицій філософського П. - є те, що вона формується у процесі і як наслідок добровільного і відповідального самообмеження осібного агента вияву свободи, а також реалізації його спроможності до діалогічно-дискурсивного розв'язання спірних проблем (ширше - проблем неспівмірності). На відміну від комунікативної філософії (див. філософія комунікативна), де суб'єктом дискурсу виступає індивід як носій здатності до граничного раціонального (розумного) обґрунтування універсальних цінностей і норм, філософія, побудована на принципі П., наголошує на чиннику осібності кожного суб'єкта дискурсу не тільки як індивіда, а й будь-якої спільності (у тому числі нації, культурної спільноти, цивілізації). Відповідно, проблема інтеграції - за умови акцентування на осібності суб'єкта дискурсу - перестає бути проблемою "глобалізації" або досягнення якогось остаточного консенсуального рівня і перетворюється на проблему відносного, поступового та опосередкованого (через гнучке сполучення цінніснонормативного, традиційно-мовленнєвого порозуміння та раціонального консенсусу на підставі інтересів) інтеграційного процесу. П. як філософський принцип несумісний як з догматизмом - жорстким монізмом, що поглинає різноманітність, - так і з релятивізмом, який ґрунтується на самодостатності кожного елемента множинності.Н. Поліщук... смотреть

ПЛЮРАЛІЗМ

ідеологія, котра не лише не приймає якусь одну точку зору за ідеальну, але й сама функціонує в безліч способів. Вона становить альтернативу конкуруючим ідеологіям комуналізму та індивідуалізму, обидві з яких у своїй чистій формі є хибними як засоби для встановлення хорошого життя. Комуналізм є хибним через те, що заходи, вживані для уніфікації людей, багато хто інтерпретуватиме як примус і насильство, а це призводить до позбавлення людини її особистих прав, нехтування її інтересами і йде врозріз з її почуттям справедливості. Індивідуалізм, хоч його й уявляють гідним прийняття на загальнолюдському рівні, оскільки його пріоритетами є права, інтереси і достоїнство особи, теж є хибним ученням, отож його піддають критиці через те, що інституціональні нововведення, необхідні для втілення його в життя, потребують як передумову досягнення згоди і прийняття на себе таких обов’язків, що нівелюють особу як початок і кінець хорошого життя. Плюралізм визначають по-різному: як ідеал хорошого життя;... смотреть

ПЛЮРАЛІЗМ

Iфілософський погляд, згідно з яким в дійсності чи в пізнанні існує (діє) багато різних, незалежних, осн. елементів (субстанцій, принципів, факторів, с... смотреть

ПЛЮРАЛІЗМ

-у, ч. 1) Філософська (метафізична) концепція, відповідно до якої дійсність складається з багатьох самостійних сутностей, що не утворюють абсолютної є... смотреть

ПЛЮРАЛІЗМ

філософське вчення, що визнає декілька або багато джерел та видів буття. У сфері політики плюралізм передбачає здійснення управління різними партіями, а також групами, які взаємодіють з ними; розподіл влади; наявність легальної опозиції; визнання принципу більшості, тобто демократичну форму політичного упорядкування. англ. plurality; нім. Pluralismus m=; угор. pluralizmus; рос. плюрализм.... смотреть

ПЛЮРАЛІЗМ

ПЛЮРАЛІ́ЗМ, у, ч.Ідеалістичне філософське вчення, світогляд, за яким в основі світу і його явищ лежать численні самостійні, незалежні духовні сутності;... смотреть

ПЛЮРАЛІЗМ

плюралі́зм (від лат. pluralis – множинний) переважно ідеалістична філософська концепція, за якою все існуюче складається з множини самостійних, рівнозначних сутностей, що не зводяться до єдиного начала. Протилежне – монізм. Визнання множинності істин.... смотреть

ПЛЮРАЛІЗМ

плюралізм; ч. (лат., множинний) 1. Філософське вчення, світогляд, за яким в основі світу і його явищ лежать численні самостійні, незалежні духовні сутності; протилежне - монізм 2. Можливість існування кількох поглядів на одну проблему чи питання.... смотреть

ПЛЮРАЛІЗМ

(від лат. pluralus - множинність) характеристика демократичної політичної системи, при якій соціальні групи мають можливість для реалізації своїх інтересів через своїх представників (політичні партії, суспільні, церковні та інші організації)... смотреть

ПЛЮРАЛІЗМ

[pluralizm]ч.pluralizm

ПЛЮРАЛІЗМ

плюралі́зм[пл'урал’ізм]-му, м. (на) -м'і

ПЛЮРАЛІЗМ

філос.pluralism

ПЛЮРАЛІЗМ

Плюралі́зм, -му, -мові

ПЛЮРАЛІЗМ

плюралі́зм іменник чоловічого роду

ПЛЮРАЛІЗМ

lat. pluralismплюрализм

ПЛЮРАЛІЗМ

{плуралі́зм} -му, м. (на) -мі.

ПЛЮРАЛІЗМ

плюралізм, -у

ПЛЮРАЛІЗМ

პლურალიზმი

ПЛЮРАЛІЗМ

плюрализм

ПЛЮРАЛІЗМ

Плюрализм

ПЛЮРАЛІЗМ ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ

(лат. pluralis — множинний) — панування в суспільній думці, настроях тощо певної спільноти доброзичливого ставлення до інших мов і культур (як правило... смотреть

ПЛЮРАЛІЗМ СИСТЕМНИЙ

ПЛЮРАЛІЗМ СИСТЕМНИЙ - форма філософського плюралізму, особливістю якого є осмислення взаємозв'язку множинності і системності (потрактованої у загальному сенсі - як цілісності взаємопов'язаних елементів). Стрижневим завданням для П.с. є з'ясування питання про взаємовідношення чинників множинності і системності (цілісності) за умови базового припущення про можливість існування їхнього взаємозв'язку; тобто релятивізм (абсолютизація множинності) та догматизований монізм (абсолютизація цілісності) виходять поза межі тлумачень, що належать до П.с. Уперше термінологічний вислів "П.с." був ужитий амер. філософом Майєрсом (1906 - 1955) у статті (1935), а потім концептуально розроблений у наступних дослідженнях, підсумованих у праці "Системний плюралізм: нариси з метафізики" (1961). П.с. розглядався Майєрсом як епістемологічна теорія, згідно з якою плюралізм теоретичних підходів ("перспектив") забезпечує пізнання "спільної для усіх реальності" (т. зв. "метафізичного об'єкта") з певної точки зору; у тлумаченні "точки зору" Майєрс прагнув уникнути суб'єктивізму, ввівши поняття "позаперсональної перспективи" (impersonal perspective). Ідея П.с. у 80 - 90-х рр. XX ст. стала предметом уваги багатьох філософів у США, які зініціювали утворення "Товариства системного плюралізму", невдовзі перейменованого у "Товариство інтерпретативного плюралізму". У висвітленні П.с. окреслились два напрями, які досить приблизно підпадають під означення "консервативного" та "ліберального" (за Фордом) - в залежності від акценту на системності або плюральності. Між обома напрямами не існує чіткого розмежування. У різних сполученнях концептуальні напрацювання представників обох напрямів підведені під наступну типологію (Вотсоном): 1) перспективістський, що виходить із індивідуальних ціннісних орієнтацій (Речер); 2) плюралізм гіпотез, який базується на ідеї існування "однієї реальності" та можливості її істинного пізнання за допомогою різних гіпотез (Пеппер); 3) методологічний плюралізм, згідно з яким можливі лише різні (методологічно зумовлені) формулювання однієї, трансцендентної істини (Бут); 4) архічний (від грецьк. άρχή - початок), або фундаментальний плюралізм, в якому першочергової ваги надається початковим принципам. На думку багатьох прихильників П.с., для з'ясування питання про можливість сполучення та співіснування (замість релятивістського взаємовиключення) різних філософських теорій і концепцій важливе значення має сформульований Вотсоном принцип "взаємного пріоритету". Згідно з цим принципом, кожна окрема філософська система, як і кожний із її засадничих елементів, знаходиться у відношенні "взаємного пріоритету" щодо інших систем та їхніх елементів. Це означає, що займаючи позицію "логічного пріоритету щодо інших" систем та елементів, ця система та її кожний елемент може ці інші системи та елементи інкорпорувати (у зміненому вигляді) у власний зміст і їх підтвердити.Н. Поліщук... смотреть

ПЛЮРАЛІЗМ СОЦІАЛЬНИЙ

ПЛЮРАЛІЗМ СОЦІАЛЬНИЙ - в економіці, політиці і культурі - стан, протилежний уніфікації і монополізації. В умовах реального плюралізму співіснують множинні суб'єкти соціально-економічних і політичних відносин, жоден з яких не може домінувати над іншими. П.с. сприяє багатоманітності життєвих форм, у яких суспільство може знаходити нові адаптаційні можливості. Наявність П.с. - необхідна умова збереження плідної конкуренції, яка сприяє розвитку суспільства, взаємовпливу і вдосконаленню агентів конкуренції (які водночас є основою плюралізму). Зростання, поглиблення та інституціоналізація різних форм П.с. є закономірністю соціального розвитку Р. озвинений П.с. - уособлення високого рівня цивілізаційної складності, втілення гетерогенної природи соціуму. Послідовне відстоювання принципу П.с. дозволяє зберегти живе культурне розмаїття, багатоголосся мов, релігійних організацій, створити і розширити можливість вибору для особистості; осмислений на філософському рівні, П.с. стає важливою цінністю, критеріальним виміром оцінки розвиненості соціальних форм. Плюралізм соціальних агентів, плюралізм ідейних течій і політичних позицій зазвичай може розглядатись як цілісність комплементарного характеру, де жоден з об'єктів не є самодостатнім, але кожен є необхідним в загальному контексті.В.Заблоцький... смотреть

ПЛЮРАЛІЗМ У

імен. чол. роду, тільки одн.філос.плюрализм

T: 296