Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
см. Подорожник.
Попутник — см. Подорожник.
ПОПУ́ТНИК, а, ч.1. Той, хто йде або їде разом з ким-небудь тим самим шляхом.– Як же тебе звати, мій попутнику? – Степаном назвали батьки, мабуть, знали... смотреть
-а, ч. 1) Той, хто йде або їде разом із ким-небудь тим самим шляхом. 2) перев. мн., перен., політ. Про тих, хто тимчасово приєднався до якого-небудь г... смотреть
імен. чол. роду, жив.попутчик
Fellow traveller, travelling companion, fellow-passenger
-а m towarzysz podróży; sprzymierzeniec, zwolennik
Попу́тник, -ка; -ники, -ків
попу́тник іменник чоловічого роду, істота
Подорожач, подорожний
див. ПОДОРОЖАНИН.
попутник, -а
попутчик