ПРОСТОРІЧЧЯ

-я, с. 1》 Побутове мовлення (на відміну від книжної, літературної мови).
2》 лінгв. Слово, граматична форма, зворот, що не є нормою літературної мови, але вживається в побутовому мовленні, а в художніх творах використовується як стилістичний засіб для надання мові зневажливого, іронічного, жартівливого, грубуватого та іншого відтінку.

Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »

ПРОСТОРІШАТИ →← ПРОСТОРІЧНИЙ

Смотреть что такое ПРОСТОРІЧЧЯ в других словарях:

ПРОСТОРІЧЧЯ

ПРОСТОРІ́ЧЧЯ, я, с.1. Проста мова; побутове мовлення (на відміну від книжної, літературної мови).Особливості українського просторіччя невіддільні від і... смотреть

ПРОСТОРІЧЧЯ

-я, с. 1) Побутове мовлення (на відміну від книжної, літературної мови). 2) лінгв. Слово, граматична форма, зворот, що не є нормою літературної мови, ... смотреть

ПРОСТОРІЧЧЯ

— різновид некодифікованої (нелітературної) розмовної мови, що характеризується вживанням слів, зворотів, граматичних форм тощо, позначених відтінками зниженості, грубуватості, фамільярності.<br> Див.: <em>Мова;</em> <em>Код</em> <em>мови.</em><br> Пор.: <em>Мова</em> <em>літературна.</em>... смотреть

ПРОСТОРІЧЧЯ

імен. сер. роду, тільки одн.лінгв.просторечие

ПРОСТОРІЧЧЯ

відхилення від вимовних, лексичних, граматичних і стилістичних норм літературної мови, яке характеризується зниженням естетичного й етичного рівня : нарошне, пузо, баньки, алкаш, бакси, доперти, шарити.... смотреть

ПРОСТОРІЧЧЯ

лінгв.popular (common) language, common parlance, colloquialism

ПРОСТОРІЧЧЯ

див. мова

ПРОСТОРІЧЧЯ

просторі́ччя іменник середнього роду

ПРОСТОРІЧЧЯ

Посполитна мова

ПРОСТОРІЧЧЯ

лингв. просторечие

T: 140