Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
ПУСТЕ́ЛЬНИК, а, ч.Чернець-самітник що оселився у відлюдному місці й відмовився від спілкування з людьми; самітник; аскет.Моя мама була дуже богомільна ... смотреть
САМІ́ТНИК (САМО́ТНИК рідше) (релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці), ПУСТЕ́ЛЬНИК, ВІДЛЮ́ДНИК, АСКЕ́Т, СКИ́ТНИК, АНАХОРЕ́Т заст., ПУСТИ́ННИК ... смотреть
-а, ч. Людина, що з релігійних міркувань оселилась у відлюдному місці й відмовилася від спілкування з людьми; самітник. || перен. Людина, що живе само... смотреть
імен. чол. роду, жив.людина, що з релігійних міркувань оселилася у відлюдному місці; самітникпустынник
[pustel'nyk]ч.pustelnik
див. відлюдкуватий; одинокий
Hermit; eremite, anchorite, anchorite, recluse
= пустинник пустынник, отшельник, пустынножитель
Пусте́льник, -ка; -ники, -ків
пусте́льник іменник чоловічого роду, істота
-а m pustelnik
див. САМІТНИК.
пустельник, -а