ПУСТЕЛЬНИК

-а, ч. Людина, що з релігійних міркувань оселилась у відлюдному місці й відмовилася від спілкування з людьми; самітник.
|| перен. Людина, що живе самотньо, віддалено від людей, від їхніх турбот.

Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »

ПУСТЕЛЬНИКІВ →← ПУСТЕЛЬНИЙ

Смотреть что такое ПУСТЕЛЬНИК в других словарях:

ПУСТЕЛЬНИК

ПУСТЕ́ЛЬНИК, а, ч.Чернець-самітник що оселився у відлюдному місці й відмовився від спілкування з людьми; самітник; аскет.Моя мама була дуже богомільна ... смотреть

ПУСТЕЛЬНИК

САМІ́ТНИК (САМО́ТНИК рідше) (релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці), ПУСТЕ́ЛЬНИК, ВІДЛЮ́ДНИК, АСКЕ́Т, СКИ́ТНИК, АНАХОРЕ́Т заст., ПУСТИ́ННИК ... смотреть

ПУСТЕЛЬНИК

-а, ч. Людина, що з релігійних міркувань оселилась у відлюдному місці й відмовилася від спілкування з людьми; самітник. || перен. Людина, що живе само... смотреть

ПУСТЕЛЬНИК

імен. чол. роду, жив.людина, що з релігійних міркувань оселилася у відлюдному місці; самітникпустынник

ПУСТЕЛЬНИК

[pustel'nyk]ч.pustelnik

ПУСТЕЛЬНИК

див. відлюдкуватий; одинокий

ПУСТЕЛЬНИК

Hermit; eremite, anchorite, anchorite, recluse

ПУСТЕЛЬНИК

= пустинник пустынник, отшельник, пустынножитель

ПУСТЕЛЬНИК

Пусте́льник, -ка; -ники, -ків

ПУСТЕЛЬНИК

пусте́льник іменник чоловічого роду, істота

ПУСТЕЛЬНИК

-а m pustelnik

ПУСТЕЛЬНИК

див. САМІТНИК.

ПУСТЕЛЬНИК

пустельник, -а

T: 73