Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
РЕГОТУ́Н, а́, ч., розм.1. Той, хто любить реготати.О. Хведор був веселий, реготун (І. Нечуй-Левицький);Високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий, ... смотреть
СМІХОТУ́Н розм. (той, хто любить сміятися), СМІШКО́ розм., СМІХУ́Н розм., РЕГОТУ́Н розм., ВЕСЕЛУ́Н розм., СМІЮ́Н розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм. Отець Вавило... смотреть
реготу́н[реигоутун]-готуна, м. (на) -готунов'і/ -готун'і, кл. -гоутунеи, мн. -готуни, -готун'іў
-а, ч., розм. 1) Той, хто любить реготати. 2) Уживається як прикладка до назви птахів родини чайок або як назва цих птахів.
імен. чол. роду, жив.політ., розм.хохотун
{реигоуту́н} -готуна́, м. (на) -готуно́ві/ -готуні́, кл. -гоуту́неи, мн. -готуни́, -готуні́ў.
Laughter-loving person; merry (risible) person
див. веселий
Реготу́н, -на́; -туни́, -ні́в
реготу́н іменник чоловічого роду, істота розм.
Рагатун
реготун, -а
хохотун
рагатун
рагатун