САМОСТІЙНИЙ

заст. самостайний, -а, -е.1》 Який не перебуває під чиєюсь владою; не підпорядкований, не підлеглий кому-, чому-небудь (про держави, політичні організації тощо).
|| Вільний, незалежний.
|| Здатний діяти сам, без сторонньої допомоги або керівництва; здатний на незалежні дії, вчинки і т. ін.
|| Власт. незалежній людині.
2》 Відособлений від інших; який в ряді інших має значення сам по собі; окремий.
3》 Який здійснюється своїми силами чи з власної ініціативи, без сторонньої допомоги або керівництва.
|| Позбавлений сторонніх впливів; оригінальний.

Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »

САМОСТІЙНИК →← САМОСТІЙНІСТЬ

Смотреть что такое САМОСТІЙНИЙ в других словарях:

САМОСТІЙНИЙ

САМОСТІ́ЙНИЙ, заст. САМОСТА́ЙНИЙ, а, е.1. Який не перебуває під чиєюсь владою; не підпорядкований, не підлеглий кому-, чому-небудь (про держави, політи... смотреть

САМОСТІЙНИЙ

НЕЗАЛЕ́ЖНИЙ (про людину, народ, державу і т. ін. — який не залежить від кого-, чого-небудь, не підкоряється комусь, чомусь), САМОСТІ́ЙНИЙ, ВІ́ЛЬНИЙ (ВО... смотреть

САМОСТІЙНИЙ

заст. самостайний, -а, -е. 1) Який не перебуває під чиєюсь владою; не підпорядкований, не підлеглий кому-, чому-небудь (про держави, політичні організ... смотреть

САМОСТІЙНИЙ

самості́йний[самоус'т’ійнией]м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і

САМОСТІЙНИЙ

ад'єктив1. який не перебуває під чиєюсь владою2. відособлений від інших3. який здійснюється своїми силамисамостоятельный

САМОСТІЙНИЙ

[samostijnyj]прикм.niepodległy, samodzielny

САМОСТІЙНИЙ

【形】1) 独立的, 自主的, 独立自主的2) 政 乌克兰独立运动的

САМОСТІЙНИЙ

незалежний, непідлеглий, не підпорядкований; (край) суверенний; (жанр) окремий, самобутній; (висновок) власний, ориґінальний.

САМОСТІЙНИЙ

autonomous; free-standing (project); independent; self-sustaining; stand-alone (project).

САМОСТІЙНИЙ

Незалежнысамастойныуладар

САМОСТІЙНИЙ

samodzielny, niezależny, niepodległy самостійна Україна niepodległa Ukraina

САМОСТІЙНИЙ

див. автокефальний; вільний

САМОСТІЙНИЙ

autonomous, independent, self-governing, self-ruling, separate, substantive

САМОСТІЙНИЙ

прикм independent • ~ орган (влади) independent authority

САМОСТІЙНИЙ

Självständig, oberoende, oavhängig

САМОСТІЙНИЙ

матем.; техн. автономный (самостоятельный ещё)

САМОСТІЙНИЙ

{самоусті́йнией} м. (на) -ному/ -нім, мн. -ні.

САМОСТІЙНИЙ

Independent; self-reliant

САМОСТІЙНИЙ

Selvstendig, uavhengig

САМОСТІЙНИЙ

Selvstændig, uafhængig

САМОСТІЙНИЙ

Самості́йний, -на, -не

САМОСТІЙНИЙ

незалежнысамастойныуладар

САМОСТІЙНИЙ

незалежны самастойны уладар

САМОСТІЙНИЙ

самості́йний прикметник

САМОСТІЙНИЙ

самостоятельный

САМОСТІЙНИЙ

დამოუკიდებელი

САМОСТІЙНИЙ ПРОЕКТ

individual project (IP); stand-alone project; free-standing project.

T: 340