СВІДЧИТИ

-чу, -чиш, недок. , перех. і неперех. 1》 Будучи свідком, очевидцем чи обізнаною у певній справі особою, підтверджувати істинність, правильність чого-небудь.
|| Повідомляти, стверджувати що-небудь (у книгах, документах).
Свідчити повагу (подяку, симпатію і т. ін.) кому — висловлювати кому-небудь свою повагу, подяку, симпатію і т. ін.
2》 Бути, служити свідченням, доказом чого-небудь, доводити щось.
3》 юр. Давати показання на суді або на допиті як свідок. Свідчити під присягою.
4》 Офіційно підтверджувати дійсність, істинність чого-, кого-небудь; підписом або печаткою завіряти що-небудь. Свідчити підпис. Свідчити особу.

Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »

СВІДЧИТИСЯ →← СВІДЧИЙ

Смотреть что такое СВІДЧИТИ в других словарях:

СВІДЧИТИ

СВІ́ДЧИТИ, чу, чиш, недок.1. Будучи свідком, очевидцем або обізнаною у певній справі особою, підтверджувати істинність, правильність чого-небудь.Підпіл... смотреть

СВІДЧИТИ

ЗАВІРЯ́ТИ (юридично оформляти печаткою і підписом документи, стверджуючи їх правильність, достовірність), ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПОСВІ́ДЧУВАТИ, СВІ́ДЧИТИ рідко... смотреть

СВІДЧИТИ

-чу, -чиш, недок., перех. і неперех. 1) Будучи свідком, очевидцем чи обізнаною у певній справі особою, підтверджувати істинність, правильність чого-не... смотреть

СВІДЧИТИ

дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.мет.Дієприслівникова форма: свідчивши, свідчачи1. будучи очевидцем, підтверджувати істинність чого-небудь2. ... смотреть

СВІДЧИТИ

сві́дчити[св’іджчиетие]-чу, -чиеш; нак. св'іджч, св'іджчтеи і св'іджчие, св'іджч'іт'

СВІДЧИТИ

1) (давати показання, свідчення) to witness; to bear witness (to, of); to attest, to testify (to, against); (під присягою) to depose, to depone2) (підт... смотреть

СВІДЧИТИ

1) (выступать свидетелем) свидетельствовать; показывать, юр. давать показания 2) (про що и с союзом що) (подтверждать что-н.) свидетельствовать (о чём), говорить (о чём); знаменовать (что) (означать что-н.) 3) канц. свидетельствовать... смотреть

СВІДЧИТИ

дієсл (офіційно підтверджувати) to affirm; confirm; (засвідчувати достовірність чогось) to attest; authenticate; bear testimony (to); certify; testify; (давати свідчення) to give evidence (testimony); testify; witness... смотреть

СВІДЧИТИ

свідчити дієсл. witness; testify; bear witness; give evidence; attest; affirm; vouch for;\~ посиланням на третю особу testify third-hand; не \~ достатньою мірою про вчинення злочину not properly charge an offense;... смотреть

СВІДЧИТИ

【未】1) 证实; 法 作证2) 证明, 说明3) 公文 证明

СВІДЧИТИ

[swidczyty]дієсл.zeznawać

СВІДЧИТИ

Аглядацьзасьведчыцьзасьвядчацьсведчыцьсьведчыць

СВІДЧИТИ

(- хист) говорити, промовляти, вказувати на; (повагу) засвідчувати, висловлювати; (на суді) давати свідчення ; з. свідкувати, висвідчати.

СВІДЧИТИ

{сві́джчиетие} -чу, -чиеш; нак. свіджч, сві́джчтеи і сві́джчие, сві́джчіт.

СВІДЧИТИ

Сві́дчити, -чу, -чиш, -чать; сві́дчи, сві́дчіть

СВІДЧИТИ

аглядацьзасьведчыцьзасьвядчацьсведчыцьсьведчыць

СВІДЧИТИ

аглядаць засьведчыць засьвядчаць сведчыць сьведчыць

СВІДЧИТИ

-чу, -чиш świadczyć o czymś, być dowodem czegoś

СВІДЧИТИ

avouch, (на користь когось) vouch for, vouch

СВІДЧИТИ

сві́дчити дієслово недоконаного виду

СВІДЧИТИ

Vittna, bevittna

СВІДЧИТИ

დამოწმება

СВІДЧИТИ В СУДІ

testify upon a trial

СВІДЧИТИ ПІД ПРИСЯГОЮ

make an affidavit, certify under oath, testify on oath, testify under oath, testify upon oath

СВІДЧИТИ ПРОТИ ДРУЖИНИ

(своєї) testify against wife

СВІДЧИТИ ПРОТИ ЧОЛОВІКА

(свого) testify against husband

СВІДЧИТИ ПРО ЩОСЬ

testify to smth., witness to smth.

T: 258