Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕ... смотреть
ВЕРХІВЕ́ЦЬ, вця́, ч.Людина, яка їде верхи на коні; вершник.За колісницею тягся довгий рядок верхівців на конях (І. Нечуй-Левицький);Галопом мчали в гар... смотреть
ВЕРХІВЕЦЬ – ВЕРШНИК – КАВАЛЕРИСТ – КІННОТНИКВерхівець, -вця, ор. -вцем. Людина, що їде верхи на коні.Вершник, -а. 1. Те саме, що верхівець. 2. мн. верш... смотреть
-вця, ч. Людина, що їде верхи на коні; вершник.
імен. чол. роду
Верхіве́ць, -хівця́; -вці́, -вці́в і ве́рхівень, -хівня; -хівні, -внів
див. вершник
верхіве́ць іменник чоловічого роду, істота
Вершник, комонник
всадник, верховой
верхівець, -вця