Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
СТІ́ЛЬЧИК, а, ч.Зменш.-пестл. до стіле́ць 1.Гнат коло каганця лагодив шлеї, сидячи на триногому стільчику (М. Коцюбинський);Дідусь .. сидить на маленьк... смотреть
підставля́ти / підста́вити стіле́ць (стільця́) кому, рідко. Робити кому-небудь неприємність, підлість, перешкоджати в чомусь. — Підставлять вони (пани) стільця тому, хто не годить їм! (І. Нечуй-Левицький). підста́вити сті́льчика. — От тепереньки протопоп підставить мені стільчика,— говорив отець Харитін, бідкаючись (І. Нечуй-Левицький).... смотреть
-а, ч. Зменш.-пестл. до стілець 1).
імен. чол. родустульчик
Сті́льчик, -ка, -кові, на -ку; -чики, -ків
сті́льчик іменник чоловічого роду
Footstool
стільчик, -а