СЯБРИ
I с`ябри-ів, мн.
Феодально залежні селяни у Київській Русі, на українських, російських, білоруських землях і у феодальній Литві, які спільно володіли й користувалися орними та ін. земельними угіддями.
II сябр`и
-ів, мн. (одн. сябр, -а, ч. ).
1》 У білорусів – люди, зв'язані з ким-небудь дружбою, довір'ям; товариші, приятелі.
2》 жарт. Білоруси.
Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
СЯБРИННИЙ →← СЯБЕР