УПОВНОВАЖЕННЯ

(вповноваження), -я, с. Надані кому-небудь право, дозвіл діяти, говорити від чийого-небудь імені.

Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »

УПОВНОВАЖИТИ →← УПОВНОВАЖЕНИЙ

Смотреть что такое УПОВНОВАЖЕННЯ в других словарях:

УПОВНОВАЖЕННЯ

УПОВНОВАЖЕННЯ – ПОВНОВАЖЕННЯУповноваження, р. мн. -ень. Надання кому-небудь права, дозволу діяти, говорити від чийогось імені. Охоче посилаю вам уповно... смотреть

УПОВНОВАЖЕННЯ

УПОВНОВА́ЖЕННЯ (ВПОВНОВА́ЖЕННЯ), я, с.Надані кому-небудь право, дозвіл діяти, говорити від чийого-небудь імені.[Внутрішній політик:] Перепрошаю, я не д... смотреть

УПОВНОВАЖЕННЯ

(кого/чого) імен. сер. родуполномочие¤ за уповноваженням -- по уполномочию

УПОВНОВАЖЕННЯ

(вповноваження), -я, с. Надані кому-небудь право, дозвіл діяти, говорити від чийого-небудь імені.

УПОВНОВАЖЕННЯ

Уповнова́ження, -ння; -ження, -ва́жень і -женнів

УПОВНОВАЖЕННЯ

ім authorization; power • позитивно виявлене ~ affirmative authorization

УПОВНОВАЖЕННЯ

【中】 全权; 权能, 权力

УПОВНОВАЖЕННЯ

уповноваження ім. authorization; power;

УПОВНОВАЖЕННЯ

уповнова́ження іменник середнього роду

УПОВНОВАЖЕННЯ

= вповноваження полномочие

УПОВНОВАЖЕННЯ

authorizing, empowerment

T: 237