Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
ВІДКРИВА́ТИ (знаходити, виявляти щось дослідженням, вивченням чого-небудь), РОЗКРИВА́ТИ, УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ). — Док.: відкри́ти, розкри́ти,... смотреть
недок. установлювати, док. установити1) (здійснювати, улаштовувати) to establish, to constituteустановити дипломатичні відносини — to establish diploma... смотреть
установи́ти[ўстановитие]= встановити-ноуўл'у, -овиеш, -оўл'ат'; нак. -ви, -ноув'іт'
УСТАНОВИ́ТИ див. устано́влювати.
Установити См. Установляти. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 358.
див. установлювати.
{ўстанови́тие} = встановити -ноуўлу, -о́виеш, -о́ўлат; нак. -ви́, -ноуві́т.
учрежда́ть, осно́вывать, устана́вливать, учреди́ть, основа́ть, установи́ть
Угрунтавацьусталяваць
установи́ти дієслово доконаного виду
матем.; техн.; физ. устанавливать
угрунтавацьусталяваць
угрунтаваць усталяваць
сов. от установлювати
устанавливать на фокус