ВИНУВАТИЙ

-а, -е.1》 Який вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь.
|| Який є причиною чого-небудь.
|| у знач. ім. винуватий, -того, ч. Той, хто провинився у чому-небудь; винуватець.
2》 В якому виражається усвідомлення вини, провини.
3》 розм. Який має борг.
4》 у знач. ім. винувате, -того, с. , діал. Борг.

Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »

ВИНУВАТИСЯ →← ВИНУВАТИ

Смотреть что такое ВИНУВАТИЙ в других словарях:

ВИНУВАТИЙ

ВИНУВА́ТИЙ, а, е.1. Який учинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився в чомусь.І Килина не винна, і Гнат не винуват [винуватий], винувата хата, що... смотреть

ВИНУВАТИЙ

I. ВИ́ННИЙ (який учинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився в чомусь; який є причиною чого-небудь), ВИ́НЕН, ВИНУВА́ТИЙ, ПРОВИ́ННИЙ, ПОВИ́ННИЙ р... смотреть

ВИНУВАТИЙ

прикм (винний) culpable; guilty (of) ім (особа, що вчинила провину, проступок, злочин) guilty person; (сторона, що не виконує зобов'язань) defaulter • бути визнаним винуватим (у вчиненні злочину) to be found (held) guilty (of a crime, of an offence) • визнавати (когось) винуватим (встановлювати вину, провину) to adjudge (return) guilty; determine (establish, find) (smb's) guilt; find (hold) (smb) guilty (of); (осудити) to convict the guilty • визнавати себе винуватим (у висунутому звинуваченні) to admit (confess) one's fault (one's guilt); plead guilty (to a charge) • не визнавати (когось) винуватим (визнавати невинуватим) to adjudge (return) not guilty • не визнавати себе винуватим to plead not guilty • винувата воля guilty mind • винувата дія [лат] actus reus • винувата поведінка guilty conduct • винувата сторона defaulter; guilty party (person); party at fault • ~ у вчиненні (скоєнні) злочину guilty of a crime (of an offence) • ~ у перелюбі adulterate... смотреть

ВИНУВАТИЙ

-а, -е. 1) Який вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. || Який є причиною чого-небудь. || у знач. ім. винуватий, -того, ч. Той, х... смотреть

ВИНУВАТИЙ

ад'єктив1. який вчинив що-небудь погане, зробив злочин2. в якому виражається усвiдомлення вини, провини3. який має боргвиноватый¤ винуватий у скоєннi ... смотреть

ВИНУВАТИЙ

Guiltyвинуватий погляд — guilty lookя (він) винуватий — it is my (his) fault

ВИНУВАТИЙ

пра́вий і винува́тий. Усі без винятку (про кого-небудь); кожен. — Куля лукава: кладе правого й виноватого (винуватого) (П. Куліш); Тимашов ловить правого й винуватого (В. Собко).... смотреть

ВИНУВАТИЙ

[wynuwatyj]прикм.winien, winny

ВИНУВАТИЙ

винува́тий 1 прикметник винний винува́тий 2 іменник чоловічого роду, істота винуватець

ВИНУВАТИЙ

Винува́тий, -та, -те

ВИНУВАТИЙ

1) виноватый 2) предик. разг. должен

ВИНУВАТИЙ

winny (w przewodzie sądowym)

ВИНУВАТИЙ

(ім.) guilty man, guilty

ВИНУВАТИЙ

დამნაშავე, ბრალეული

ВИНУВАТИЙ

винний

T: 82