Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
ЧОЛОБИ́ТНИК, розм. ЧОЛОБИ́ТЧИК, ЧОЛОБИ́ЙНИК, а, ч., іст.Особа, яка подавала чолобитну; прохач.Біля Лобного місця дячки з гусячими перами за вухом і кал... смотреть
ПРОХА́Ч (той, хто звертається до кого-небудь, кудись із проханням), ЧОЛОБИ́ТНИК заст.; КАНЮ́КА зневажл. (набридливий). Як тільки прохач зникав за двери... смотреть
-а, ч., іст. Особа, яка подавала чолобитну; прохач, позивач.
імен. чол. роду, жив.челобитчик
чолоби́тник іменник чоловічого роду, істота
чолобитник, -а