ШКІРА

-и, ж. 1》 Зовнішній покрив тіла людини і тварин.
2》 Матеріал, одержаний шляхом хімічної й механічної обробки шкури убитої тварини.
Шагренева шкіра — те, що має здатність поступово й невпинно скорочуватися, зменшуватися.
3》 Матеріал, що ним замінюють вичинену шкуру.
Чортова шкіра — блискуча тканина, перев. чорного чи білого кольору, що відзначається великою міцністю.
4》 розм. Кора, оболонка якої-небудь рослини чи її плоду. Шкіра апельсина. Шкіра огірка.
5》 зах. Шкура. Вовча шкіра. Шкіра ведмедя.

Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »

ШКІРГАЛАНТЕРЕЙНИЙ →← ШКІРІМІТОВИЙ

Смотреть что такое ШКІРА в других словарях:

ШКІРА

(аж) моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало). 2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. (аж) моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж моро (аж) моро́зом сипну́ло (сипону́ло) (за спи́ною (по́за шкі́рою, по спи́ні)) в кого, безос. У кого-небудь з’явилося неприємне відчуття холоду від страху, переляку. У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний); Страшно Петрові стало… Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Б. Грінченко); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Ю. Збанацький). сипну́ло мо́ро́зцем по спи́ні. І раптом почувся сплеск, наче скинулась велика риба, і в Журила по спині морозцем сипнуло (Є. Гуцало). (аж) шку́ра (шкі́ра) те́рпне у кого, на кому і без додатка. Кого-небудь охоплює почуття великого страху. (Рябина:) Пробував бити (жінку), та сам такого облизня спіймав, що й досі шкура терпне (І. Франко); — Василю, не дуже мені подобаються ті твої нічні мандри. Як подумаю, що з тобою може щось статись, то аж шкіра терпне на мені (Ірина Вільде). в’ї́стися / в’їда́тися в печінки́ кому. 1. Дуже набриднути, надокучити, допекти кому-небудь. Та як його не сумувати, коли злидні та недостачі в печінки в’їлися (Панас Мирний); (Писар:) Благотворитель! Він мені в печінки в’ївся (І. Карпенко-Карий); Горіли червоним полум’ям пишні маєтки, сотнями тікали до козаків селюки — хлопи, яким у печінки в’їлася панська неволя (М. Пригара); І коли вже хтось дуже сердився на нього (бугая), комусь він у печінки в’їдався своєю хижою вдачею, тоді його називали не просто Імперіалізмом, а й зі смаком додавали: “Міжнародний” (Є. Гуцало). в’ї́стися в шкі́ру. Що наші куркулі попри панів не одному в’їлися в шкіру — це правда: всі їх маєтки з злодійства та людської кривди (П. Козланюк). 2. Добре запам’ятатися, досадивши комусь. — Візьми та й купи хоч тепер своїй Олесі циганські сережки. Пам’ятаєш, років з двадцять тому вона з сльозами на очах попросила їх у тебе, а ти.. і не зібрався й досі купити де́рти шку́ру (шкі́ру) з кого. 1. Бити, карати кого-небудь. Кого слова не беруть, з того шкуру деруть (Укр.. присл..); — А якби й загубив (ножа), то що? — лукаво задирався хлопець.— Я би з тебе тоді шкуру пасами на гамани дер би!.. От що (О. Гончар). 2. Оббирати, жорстоко експлуатувати кого-небудь. — Чого ж він, Дарино, шкуру дере з людей? Де це видано, за карбованець брати карбованець проценту? (М. Стельмах); — Я тут знаю одного панка, — сказав Микита.— Він дере з людей шкіру так, як липову кору (Казки Буковини..). де́рти оста́нню шку́ру. — Отсе так! — загула громада: — Коли чоловікові біда, так з нього останню шкуру дери! (Г. Квітка-Основ’яненко). де́рти (по) три шку́ри. — А млин паровий наш же, незаможницький, компанією в оренду собі взяв (Матюха).., а тепер і дере з бідного по три шкури за помол (А. Головко). де́рти сім шкур. Ксьондзи і монахи закликали уярмлений народ до дрижаки́ пробіга́ють (хо́дять) / пробі́гли (пішли́) по спи́ні (по шкі́рі, по ті́лу і т. ін.) чиїсь, у кого і без додатка. Хто-небудь тремтить від холоду, страху, хворобливого стану, нервового напруження і т. ін. Несподівана туга за чимось невимовно дорогим струшувала діда, аж дрижаки пробігали по шкірі (Є. Гуцало); Тіні насправді ворушаться. Вони хутко перебігають від одного стовбура до другого. В цей час щось зашкряботіло під вікном. По його тілу пробігли дрижаки (П. Панч); — Зачепіть-но тільки,— не відступив Савка, хоч від Кузьменкової загрози пішли по його спині дрижаки (З. Тулуб). ходи́ли дрижаки́. У Маріки теж уже сині від холоду губи, під благою сорочиною хвилями ходили дрижаки (С. Васильченко). з шкі́рою не відірва́ти (не віді́рвеш) від чого, зі сл. прили́пнути, приста́ти і т. ін. Дуже міцно. І не занадто вже тлустий (управитель) Гервасій Салоган, тільки темні щоки трохи розпухли внизу, а от противне прізвисько шевською смолою влипло в нього — з шкірою не відірвати (М. Стельмах). із шку́ри лі́зти (рідше вила́зити). 1. Докладати великих, надмірних зусиль для досягнення чого-небудь; дуже важко працювати, дуже старатися і т. ін. Сокіл не любив відставати. Побачивши поперед себе коня, із шкури ліз, аби порівнятися, випередити, іти тільки першим (Д. Міщенко); Він справді зі шкури ліз та старався…. І до сходу сонця приправив таки своїх пасажирів до табору (І. Головченко і О. Мусієнко); Він уже свого доскочив. Чого ж йому з шкури вилазити (Панас Мирний); Той із шкури лізе, та голодний сидить, а той і пальцем не кивне, та кабаком діло живе (А. Тесленко); — Чи не уявляєте ви мене одним з тих йолопів, що .. з головою навантажуються працею, лізуть із шкури, щоб висунутись, заробити грошей, одне слово — досягти становища й заможності, як тепер кажуть? (В. Підмогильний). лі́зти із шкі́ри. — Батьки, будучи самі малописьменними, з шкіри лізли, щоб дати нам, дітям, якесь ремесло в руки… Шматок хліба… (П. Інгульськи кра́яти ре́мені зі шкі́ри. Нещадно, жорстоко карати. І сам він (отаман) якось опустився. Вислухав мовчки такі речі, такі слова, за одного з котрих давніше ремені би зі шкіри краяв (Г. Хоткевич). міня́ти личи́ну (шкі́ру), зневажл. Інакше себе поводити й набувати іншого вигляду; маскуватися, пристосовуватися. — Міняють (недруги) личини, братовбивчу ворожнечу між нами посіяти хочуть… (О. Гончар); Нітрохи не збентежився (Ясь), коли Василь став на порозі. Сміх ще не зійшов з його товстих губ, тільки малі очі часто забігали. “Вміє гусінь міняти личину”,— подумав Василь і привітався (Р. Іванчук); Фашизм не так-то просто здає позиції. Міняє шкіру, заповзає в нори (О. Гончар). міня́ти шкі́ру, як оде́жу. Лютість така в серці була .. на всіх тих людців, які шкіру міняють, як одежу. І нашим і вашим (З газети). моро́з по́за (за) спи́ною (за плечи́ма, по́за шкі́рою і т. ін.) хо́дить (бі́гає і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Комусь холодно, хтось мерзне. Христя задумалась. Поза спиною у неї мороз ходе (ходить) (Панас Мирний); За плечима бігає мороз. І втома чеше волос посивілий (М. Рильський); // Хтось відчуває озноб, когось трясе від збудження, хвилювання і т. ін. Грицько замовк; у Івася мороз ходив поза спиною, і він боязко струшувався (Панас Мирний). аж холодо́к хо́дить під соро́чкою. Там під сорочкою аж холодок ходив, а Хома гріб руками землю і, обламуючи нігті, шепотів: — Пронеси! (О. Гончар). 2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. Як .. стануть вони розкривати один одному свої думки та виявляти темні свої діла — мороз ходе (ходить) за спиною (С. Васильченко); — Як згадаю оті кулачні бої парубоцькі, то й тепер мороз поза шкірою ходить (З газети); Навколо якісь кущі, хащі моро́з по шкі́рі продира́є. Хтось відчуває неприємний холод від несподіваного сильного переляку, збудження і т. ін. Чи вистачить вам сміливості взяти в руки живу двометрову кобру? У більшості людей, вихованих в європейських традиціях, від самої думки про це мороз по шкірі продирає (З журналу). на свої́й (на вла́сній) шку́рі (шкі́рі), зі сл. ви́пробувати, відчу́ти і т. ін. Сам, особисто, на практиці. То було слово самого життя; слово чоловіка, котрий не тільки бачив лихо, а й на своїй шкурі звідав його (Панас Мирний); — Це фігура потужна. Ферзь .. — фігура всевладна і всемогутня, як і всяка жінка, це ви відчули на своїй шкірі… (Григір Тютюнник); Всю “принадність” приватної антрепризи, вічного кочування, гоніння і утисків австро-угорської адміністрації довелось випробувати на власній шкірі (З глибин душі). (самі́ (ті́льки)) кістки́ та шкі́ра (шку́ра). Дуже, надто худий. — Не здужають (підпанки)! Сухі, як хорти: самі кістки та шкура (З. Тулуб); З тим Павлом їй ще буде клопоту. Геть занехаяв себе, кістки самі та шкіра (Ю. Бедзик). (сама́) шку́ра (шкі́ра) та ко́сті. От назбиралися прохані гості, Бліді, намучені — шкура та кості (П. Грабовський); Були вони (партизани) — сама шкіра та кості (О. Гончар). одні́ ко́сті, шкі́рою обши́ті. — Та його ж вітром занесе аж у Сумську область. Одні ж кості, шкірою обшиті (Григорій Тютюнник). списа́ти / спи́сувати спи́ну (шку́ру, шкі́ру) кому, чию. Шмагати, залишаючи сліди ударів. (Гордій:) Прийшов, а хазяїн як почав мене ретязем катувать… Ось як списав спину (Підніма сорочку, показує) (М. Кропивницький); — Чи бач, як пан Рябка почастовав (почастував)… Що так з його юшить і пасьока тече! Та тож-то так звелів всю шкуру скрізь списати, що тобі нема і курці де клювати (П. Гулак-Артемовський); Взяв гарапника, відшмагав Івана і пригрозив: — Як не будуть вилискувати (коні), мов люстерко, то я спишу тобі шкіру, що посинієш (Казки Буковини). списа́ти шку́ру вздовж і впо́перек. — Але я колись таки спишу твою шкуру вздовж і впоперек! — у жовтих очах (Терентія) густішає злоба (М. Стельмах). спусти́ти шку́ру (шкі́ру, сім шкур і т. ін.) з кого і без додатка. Нещадно побити, відшмагати або суворо покарати кого-небудь. — Вилазь, собачий сину! Шкуру спущу! — чоботиська батька перед підпіччю незграбно затупали. Голос його з-поза заціплених зубів виривається. Шипучий якийсь (У. Самчук); — Гляди ж мені, Семене, коли програєш — шкуру спущу! (А. Шиян); А моя (мама) завжди обіцяла спустити з мене сім шкур (В. Собко); — У мене он брат: самопалом замалим очі не вибив! Тато із нього сім шкур спустили, а він знов за своє (А. Дімаров). поспуска́ти шкі́ру. Але третього дня ввечері уперше забалакав батько: — Понадувались. Образив. Немилосердний. Що ви там собі не думайте, але коли мені не шануватиметесь то шкіру з вас поспускаю (У. Самчук). шагре́нева шкі́ра. Те, що має здатність поступово і невпинно скорочуватися, зменшуватися. — Ми заклали і перезаклали три чверті дворянських маєтків. І що найстрашніше: борги ростуть швидше, аніж ціни на землю. І от з наших рук щороку відвалюється чотириста тисяч спадкоємних десятин. Бійтеся, чоловіче, щоб вся родова земля не стала шагреневою шкірою (М. Стельмах). як (мов, ні́би і т. ін.) кома́шки полі́зли (поповзли́) по спи́ні у кого. Хто-небудь відчув страх, сильне збентеження і т. ін. Крик Соломії пронизав його .. В Романа ніби полізли по спині комашки (І. Нечуй-Левицький); Мати тихо застогнала, розплющила очі, ледь чутно вимовила: — Сирітки мої... У Гриші немов комашки холодні поповзли по спині (В. Большак). кома́шки забі́гали під шкі́рою. Нараз він відчув на своїй спині чийсь пильний погляд. Неприємні холодні комашки забігали під шкірою. Але Джавадов не поворухнувся (О. Донченко).... смотреть

ШКІРА

ШКІ́РА, и, ж.1. Зовнішній покрив тіла людини і тварин.Людина була настільки худа, що коли вона витягла з-під ковдри руки, Тамара жахнулася – це були не... смотреть

ШКІРА

Шкіра (лат. cutis) — захисний бар’єр тіла, є одним з найбільших його органів. Її маса становить близько 7% маси тіла людини, площа — 1,5–2 м2. Шкіра лю... смотреть

ШКІРА

ШКІ́РА (зовнішній покрив тіла людини), ШКУ́РА розм. Спина в неї була спечена на сонці, шкіра злазила біленькими смужками (Є. Гуцало); На його пальцях, ... смотреть

ШКІРА

шкі́ра (скі́ра) 1. шкіра◊ брання в шкіру биття (ст): У третій клясі забагато вже було міщанським синам братям С. того “брання в шкіру”, тому перед екзикуцією сказали вони п. професорові, що їм уже забагато тої забави, та відійшли зі школи. Півроку опісля оба поженилися (Нагірний) ◊ ви́гарбувати шкі́ру сильно побити (ст)|| = вигаратати ◊ ви́райбувати шкі́ру = ви́гарбувати шкі́ру ◊ ви́смарувати шкі́ру = ви́гарбувати шкі́ру ◊ вси́пати в шкі́ру побити (ст)|| = вигаратати ◊ да́ти в шкі́ру дати прочухана; набити, відлупцювати (ст): Роман Денисюк написав недавно із старшинської школи, і він трохи лихий на Тебе, що Ти не поїхав з ними, але “викрутився”. За те обіцює Тобі дати в шкіру (Лисяк)|| = вигаратати ◊ де́ртися якби́ шкі́ру здійма́ли → "дертися" ◊ діста́ти в шкі́ру бути покараним (ср, ст)|| = дістати лянє ◊ діста́ти поза шкі́ру = діста́ти в шкі́ру ◊ засмалити шкі́ру → "засмалити" ◊ набра́ти в шкіру́ бути побитим (ст): Сядьмо, хлопці. Треба ж чоловікові сказати. Іде там, де ми в шкіру набрали (Лисяк) ◊ робити, аж скі́ра з рук лі́зе → "робити" ♦ \ лиш шкі́ра та кости 1. про дуже худу людину (м, ср, ст) 2. про змарнілу, виснажену людину (Франко) (ср, ст) 2. вул. негарна дівчина (ст)... смотреть

ШКІРА

-и, ж. 1) Зовнішній покрив тіла людини і тварин. 2) Матеріал, одержаний шляхом хімічної й механічної обробки шкури убитої тварини. •• Шагренева шкіра ... смотреть

ШКІРА

1) skin; анат. cutis, derm(a)гусяча шкіра перен. — goosefleshу нього тільки шкіра та кістки — he is nothing but skin and bone2) (матеріал) leatherвзутт... смотреть

ШКІРА

Зовнішній покрив тіла хребетних, виконує захисну функцію, бере участь в обміні речовин у організмі, терморегуляції, потовиділенні, регуляції водного ба... смотреть

ШКІРА

[szkira]ж.1) cera (обличчя)змішана / комбінована шкіра — cera mieszanaвразлива шкіра — cera wrażliwaколір шкіри — kolor cery2) skóraпідкладкова шкіра —... смотреть

ШКІРА

зовнішній покрив тіла хребетних, виконує захисну функцію, бере участь в обміні речовин у організмі, терморегуляції, потовиділенні, регуляції водного балансу, утворенні антитіл; містить аналізатори (дотику, тепла, холоду, болю), які інформують про середовище; складається з епідермісу та прилеглої до нього дерми (власне шкіри), де містяться капіляри, потові та сальні залози, корені волосся.... смотреть

ШКІРА

імен. жін. роду1. зовнішній покрив тіла людини і тварини2. матеріал, одержаний шляхом обробки шкури убитої тварини3. (розм.) кора, оболонка якоїсь росл... смотреть

ШКІРА

Шкі́ра, -ри (західне), звичайне літерат. шку́рашку́ра, -ри і (західне) шкі́ра, -ри; шку́[і́]ри, шку[і]р

ШКІРА

【阴】1) 皮肤2) 皮革, 皮革制品◇ Здирати шкіру 口 毒打; 残酷地剥削

ШКІРА

кожа здирати, здерти шкіру — драть [сдирать], содрать шкуру із шкіри лізти [вилазити, пнутися] — из кожи (вон) лезть [вылезать] мороз поза шкірою пробіг [пройшов] — мороз по коже пробежал... смотреть

ШКІРА

-и ż skóra вилазити (вилізати) із шкіри wyłazić ze skóry ~ та кістки skóra i kości міняти шкіру zmieniać skórę (o człowieku dwulicowym); (тільки) ~ та кістки (tylko) skóra i kości... смотреть

ШКІРА

шкі́ра[шк’іра]-рие, д. і м. -р'і

ШКІРА

(тварини) шкура; (на чоботи) ремінь; (сиром'ятна) сириця, сирівець; (штучна) імітація, кн. шкіріміт; шкірка, шкірочка, д. скіра.

ШКІРА

див. кора

ШКІРА

Скурашкура

ШКІРА

Hud; läder, skinn

ШКІРА

Hud; læder, skind

ШКІРА

шкі́ра іменник жіночого роду

ШКІРА

Hud; lær

ШКІРА

{шкі́ра} -рие, д. і м. -рі.

ШКІРА

скурашкура

ШКІРА

скура шкура

ШКІРА

техн. кожа

ШКІРА

дівчина

ШКІРА

კანი

ШКІРА – ШКУРА

Шкіра. 1. Зовнішній покрив тіла людини і тварин. 2. Матеріал зі шкури тварин. 3. розм. Кора.Шкура. 1. Зовнішній покрив тіла тварин: вовк в овечій шкурі... смотреть

ШКІРА – ШКУРА

Шкіра. 1. Зовнішній покрив тіла людини і тварин. 2. Матеріал зі шкури тварин. 3. розм. Кора. Шкура. 1. Зовнішній покрив тіла тварин: вовк в овечій шкурі. 2. Матеріал зі шкіри деяких тварин, переважно позбавлений шерсті. 3. розм. Шкіряний покрив тіла людини.... смотреть

T: 183