Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
ЮВІЛЯ́Р, а, ч.Особа, установа, місто і т. ін., ювілей яких відзначають, святкують; ювілянт.Ювіляр підняв келих за свою дружину і тут же підніс їй імени... смотреть
[juwil'ar]ч.jubilatіменинник ювіляр — solenizant
ювіля́р[йув'іл’ар]-ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў
ЮВІЛЯ́Р (особа, установа, місто й т. ін., ювілей яких відзначають, святкують), ЮВІЛЯ́НТ рідко. Тепло поздоровили ювіляра письменники (з журналу).
-а, ч. Особа, установа, місто і т. ін., ювілей яких відзначають, святкують.
імен. чол. роду, жив.юбиляр
(-а) ч. 1. крим., нарк. Людина, яка вперше спробувала наркотик. БСРЖ, 712; СЖЗ, 118. 2. крим. Підліток, який уперше здійснив статевий акт. СЖЗ, 118.... смотреть
Person whose jubilee is being celebrated, hero of an anniversary, hero of the day (evening)
【阳】 (为某人举行庆贺时) 受庆贺的人
ювіляр; ч. (нім.) той, чиє свято (ювілей) відзначається.
Ювіля́р, -ля́ра, -рові; -ля́ри, -рів
{йувіла́р} -ра, м. (на) -рові/-рі, мн. -рие, -ріў.
ювіля́р іменник чоловічого роду, істота
ювілянт, г. ювілят, ж. іменинник
Jubilant
-а m jubilat
ювіляр, -а
юбиляр