Смотреть что такое ВІДБІГТИ в других словарях:

ВІДБІГТИ

ВІДДАЛЯ́ТИСЯ (переміщатися на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ДАЛЕНІ́ТИ, ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́... смотреть

ВІДБІГТИ

відбі́гти (відби́тися) ро́зуму (глу́зду). Стати божевільним; збожеволіти. Він був би розцілував їх (стрільців), але боявся викликати новий переполох. Подумали б, що старий Матвій Шавала відбіг (не дай Боже) розуму (Мирослав Ірчан); У селі говорили всячину. Казали, що над книжками розуму одбіг, казали, що й з чортом злигався (Б. Антоненко-Давидович); (Штефан:) Отче! Ви ж бачите: стара вже відбилася глузду й казна-що верзе... (Я. Галан). оди́н від о́дного недале́ко відбі́гли (відско́чили, відбі́г і т. ін.), ірон. Невелика різниця між ким-небудь у чомусь; схожі чимсь, однакові. Вони один від одного недалеко відбігли.... смотреть

ВІДБІГТИ

Відбіг, як злодій від краденої речі.Наляканий труднощами, відцурався користи.Від свого відбіг, а до чужого не добіг.Своє покинув, а чужого не навчився.... смотреть

ВІДБІГТИ

недок. відбігати, док. відбігти(на кілька кроків) to run off few steps; (вбік) to run away (aside)

ВІДБІГТИ

ВІДБІ́ГТИ див. відбіга́ти.

ВІДБІГТИ

Відбігти См. Відбігати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 204.

ВІДБІГТИ

див. відбігати.

ВІДБІГТИ

【完】 见 відбігати

ВІДБІГТИ

відбі́гти дієслово доконаного виду

ВІДБІГТИ

-іжу, -іжиш odbiec

ВІДБІГТИ

сов. от відбігати

T: 119