Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
ВІДДАЛЯ́ТИСЯ (переміщатися на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ДАЛЕНІ́ТИ, ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́... смотреть
відбі́гти (відби́тися) ро́зуму (глу́зду). Стати божевільним; збожеволіти. Він був би розцілував їх (стрільців), але боявся викликати новий переполох. Подумали б, що старий Матвій Шавала відбіг (не дай Боже) розуму (Мирослав Ірчан); У селі говорили всячину. Казали, що над книжками розуму одбіг, казали, що й з чортом злигався (Б. Антоненко-Давидович); (Штефан:) Отче! Ви ж бачите: стара вже відбилася глузду й казна-що верзе... (Я. Галан). оди́н від о́дного недале́ко відбі́гли (відско́чили, відбі́г і т. ін.), ірон. Невелика різниця між ким-небудь у чомусь; схожі чимсь, однакові. Вони один від одного недалеко відбігли.... смотреть
Відбіг, як злодій від краденої речі.Наляканий труднощами, відцурався користи.Від свого відбіг, а до чужого не добіг.Своє покинув, а чужого не навчився.... смотреть
недок. відбігати, док. відбігти(на кілька кроків) to run off few steps; (вбік) to run away (aside)
ВІДБІ́ГТИ див. відбіга́ти.
Відбігти См. Відбігати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 204.
див. відбігати.
【完】 见 відбігати
відбі́гти дієслово доконаного виду
-іжу, -іжиш odbiec
сов. от відбігати