ВІДРИВАТИ

I -аю, -аєш, недок. , відірвати, -ірву, -ірвеш, док. , перех. 1》 Тягнучи, смикаючи, відділяти, відокремлювати частину від цілого або щось прикріплене, приклеєне тощо.
|| тільки док. , перев. безос. Відрізати, знести осколком снаряда, машиною тощо голову, ногу і т. ін.
2》 перен. , розм. Забирати, віднімати в когось що-небудь.
|| Віднімати, відділяти частину від чого-небудь на шкоду собі або комусь.
3》 перен. Насильно відсторонювати, відводити кого-небудь від когось, чогось.
|| Відводити руку, голову і т. ін. від чого-небудь.
4》 перен. Не давати можливості робити щось, займатися чимось.
5》 перен. Розлучати кого-небудь із кимсь або чимсь.
|| перен. Позбавляти зв'язку кого-, чого-небудь із чимсь.
II -аю, -аєш, недок. , відрити, -ию, -иєш, док. , перех.
Риючи, витягати те, що було закопане в землю або засипане чим-небудь.

Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »

ВІДРИВАТИСЯ →← ВІДРИВАННЯ

Смотреть что такое ВІДРИВАТИ в других словарях:

ВІДРИВАТИ

ВІДРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВІДІРВА́ТИ, ірву́, і́рве́ш, док.1. що. Тягнучи, смикаючи, відділяти, відокремлювати частину від цілого або що-небудь пр... смотреть

ВІДРИВАТИ

відрива́ти / відірва́ти з рука́ми. Охоче, швидко купувати щось у кого-небудь. — Ось їду у Францію... Хімія наша їх дуже задовольняє... А фізика наша їм — ніяк! Не такий розмір шматка! У нас як? Хоч що дай — з руками відірвуть! (П. Загребельний). відрива́ти / відірва́ти о́чі (по́гляд) від кого—чого і без додатка. Переставати дивитися на кого-, що-небудь. Імператор відривав очі від гнітючого краєвиду і знову продовжував ходити по залі, вдивляючись в гладенький паркет (П. Кочура); Харкевич іноді відривав погляд від рівного, мов асфальт, грейдера і скоса поглядав на моряка (С. Голованівський); Черниш зморщився і, з зусиллям відірвавши очі від картини, суворо подивився на Блаженка (О. Гончар); Він (комбриг) хотів відірвати погляд, але його очі якось самі впали на зціплений кулак (вбитого бійця) (Ю. Бедзик). відрива́ти (шмато́к) (хлі́ба) від ро́та. 1. перев. зі сл. свого́. Відмовляти собі у найнеобхіднішому заради кого-, чого-небудь. — Чи я ж його не любила, не жалувала? Од свого рота одривала шматок хліба та годувала його (І. Нечуй-Левицький); — Коли б у матері була така сила, щоб тебе провчити, як чужі провчили, то не дорікав би гіркими словами стару матір, що над тобою довгих нічок недосипляла, од свого рота одривала (Панас Мирний). відрива́ти кусо́к від ро́та. Наказував лиш синові, та й дуже, жалувати матір, що й при бідності відривала кусок од рота, аби лиш йому, Петрові, добре було (Дніпрова Чайка). 2. зі сл. його́, її́, ї́хнього і т. ін. Позбавляти кого-небудь найнеобхіднішого, забираючи його собі. Як не жалієте нас, то пожалійте дітей наших, не відривайте від їхнього рота останнього шматка (М. Стельмах). (живце́м) відрива́ти / відірва́ти від се́рця (від се́бе) кого, що. Дуже тяжко розлучатися з ким-небудь близьким або покидати, віддавати що-небудь особливо дороге. Мусить вона (Яресьчиха) розлучатися з сином, з дочкою, живцем відриваючи їх від серця (О. Гончар); Хоч серце боліло іншим, але прощався і з кабінетом. Відчував (Василь), як відриває щось від серця (Ю. Мушкетик). не відрива́ти (не відво́дити) / не відірва́ти (не відвести́) оче́й (по́гляду) від кого—чого. Весь час, уважно, пильно дивитися на кого-, що-небудь, стежити за кимсь або чимсь. Він не відривав очей од лічильника (таксі).. Його зацікавила сама механіка (Ю. Збанацький); Під стіною, біля включателя стояв вже пикатий чоловік у чорному халаті і не відводив очей з того, що держав у руках годинника (Мирослав Ірчан); // Милуватися ким-, чим-небудь, дивлячись на когось, щось. Стоїть він у садочку з своєю милою й очей не відірве від її хорошого личенька (М. Старицький); Коли стемніло, на галявину прийшла Лукія. І доки дівчина розмовляла з Герасимом, Ярема не міг відірвати від неї очей (П. Кочура). не зру́шити оче́й з кого. З вас у думці очей я не зрушу: Краса ваша — се ті ідеали, Що на час озаряють нам душу... (П. Грабовський); З тебе, красо, очей не зрушу... (М. Старицький). не відрива́ючи (не відво́дячи) оче́й (по́гляду), зі сл. диви́тися, сте́жити і под. Уважно, пильно, весь час. Марися Павлівна, не відводячи погляду, стежила за молодою матір’ю, знаходячи в ній схожість із сином (О. Гончар).... смотреть

ВІДРИВАТИ

ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ (ВРИВА́ТИ), ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ ... смотреть

ВІДРИВАТИ

I -аю, -аєш, недок., відірвати, -ірву, -ірвеш, док., перех.1) Тягнучи, смикаючи, відділяти, відокремлювати частину від цілого або щось прикріплене, пр... смотреть

ВІДРИВАТИ

дієсл. недокон. виду (що робити?)Дієприслівникова форма: відриваючи1. тягнучи, смикаючи, вiддiляти, вiдокремлювати частину вiд цiлого2. (перен.) забир... смотреть

ВІДРИВАТИ

I док. відірвати1) (відокремлювати) to tear off (away, from, down); to pick off2) перен. (заважати щось робити) to divert, to interrupt, to hinderвідри... смотреть

ВІДРИВАТИ

1. видирати, видерти, повидирати, здирати, здерти, поздирати, дерти, подерти, передирати, передерти, попередирати, роздирати, роздерти, пороздирати2. к... смотреть

ВІДРИВАТИ

I несов. - відривати, сов. - відірвати 1) отрывать, оторвать; обрывать, оборвать; книжн. отторгать, отторгнуть (отделять, отнимать насильно) 2) (мешать делать что-н.) отрывать, оторвать, отвлекать, отвлечь II несов. - відривати, сов. - відрити отрывать, отрыть, откапывать, откопать... смотреть

ВІДРИВАТИ

【未】1) 扯掉, 撕掉, 扯下, 撕下, 夺去2) 使离开, 打扰, 打断Відривати від праці 打断…的工作

ВІДРИВАТИ

віддирати, ВІДОКРЕМЛЮВАТИ; (від себе) забирати, віднімати; (від діла) відвертати, відтягати; (очі) відводити; (від матері) розлучати з; п! РВАТИ.

ВІДРИВАТИ

відрива́ти 1 дієслово недоконаного виду відділяти, відокремлювати відрива́ти 2 дієслово недоконаного виду риючи, витягати щось із землі

ВІДРИВАТИ

матем.; техн.; физ. обрывать (отрывать), отрывать, отторгать

ВІДРИВАТИ

див. рвати

ВІДРИВАТИ

-аю, -аєш odrywać

T: 250