Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
ВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.1. Проживати свій вік; жити.То так він і жив собі, й добре йому велося все: .. вікував він собі гарненько з дочкою (Марко В... смотреть
ЖИ́ТИ (бути живим), ІСНУВА́ТИ, ЖИВОТІ́ТИ заст.; ЗДРА́СТУВАТИ, ДИ́ХАТИ розм. (бути живим і здоровим); ВІКУВА́ТИ, ПОЖИВА́ТИ розм. (проживати свій вік). Н... смотреть
вік вікува́ти / звікува́ти. 1. де. Жити де-небудь усе життя. — Тільки в мене й роду, що був син. А я одна вік свій звікувала у своїй хаті (І. Нечуй-Левицький); — Е-е,— скрипів Галатин,— перебратись не штука. А тільки ж я вік свій тут звікував (Є. Гуцало). віки́ вікува́ти. А він таки собі подумав, що тут йому віки вікувати (А. Крушельницький). 2. ким. Бути, працювати ким-небудь усе життя. Робота в мене — тихішої не знайдеш: бакенщиком вік звікував (О. Донченко).... смотреть
-ую, -уєш, недок. Проживати свій вік; жити. || Довго перебувати, жити де-небудь. || перен. Завжди, постійно перебувати, знаходитися де-небудь (про пре... смотреть
вік вікувати, жити, жити-поживати, топтати ряст, держатися на світі.
див. жити
Вікува́ти, -ку́ю, -ку́єш, -ку́є
To live one's time
вікува́ти дієслово недоконаного виду