ДАВАЛЬНИЙ

Давальний відмінок грам. — відмінок, який відповідає на питання: кому? чому?

Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »

ДАВАЛЬНИК →← ДАВАЛЕЦЬ

Смотреть что такое ДАВАЛЬНИЙ в других словарях:

ДАВАЛЬНИЙ

ДАВА́ЛЬНИЙ, а, е:△ Дава́льний відмі́нок див. відмі́нок.

ДАВАЛЬНИЙ

•• Давальний відмінок грам. — відмінок, який відповідає на питання: кому? чому?

ДАВАЛЬНИЙ

【形】Давальний відмінок 语 第三格

ДАВАЛЬНИЙ

ад'єктивграм.дательный

ДАВАЛЬНИЙ

~ відмінок celownik (przypadek)

ДАВАЛЬНИЙ

в соч. - давальний відмінок

ДАВАЛЬНИЙ

Давальны

ДАВАЛЬНИЙ

дава́льний прикметник

ДАВАЛЬНИЙ

давальны

ДАВАЛЬНИЙ

давальны

ДАВАЛЬНИЙ

дающий

ДАВАЛЬНИЙ ВІДМІНОК

грам.dative, dative case

ДАВАЛЬНИЙ ВІДМІНОК

Один з непрямих відмінків, який відповідає на питання кому? чому?

ДАВАЛЬНИЙ ВІДМІНОК

Дава́льний відмі́нок, -ного відмі́нка

ДАВАЛЬНИЙ ВІДМІНОК

один з непрямих відмінків, який відповідає на питання кому? чому?

ДАВАЛЬНИЙ ВІДМІНОК

грам. дательный падеж

ДАВАЛЬНИЙ ВІДМІНОК 1

Особливість у вживанні давального відмінка В українській класиці й живому народному мовленні часом трапляються іменники й займенники в давальному відмінку, тимчасом як у сучасній мові вживаються конструкції з прийменником і родовим відмінком: «Пани б’ються, а мужикам чуприни трясуться» (М. Номис) — «Пани б’ються, а в мужиків чуприни трясуться»; «Він як угледів дівчину, аж очі йому засвітилися» (Марко Вовчок); «Вовкові барана з горла не видереш» (М. Номис). Сучасна українська літературна мова в таких випадках більше користується конструкцією з прийменником і родовим відмінком іменника або займенника, а ця давня форма давального відмінка може виступати стилістичним засобом: «Очі чоловікові заясніли, голос подужчав».... смотреть

ДАВАЛЬНИЙ ВІДМІНОК 2, КЛИЧНИЙ ВІДМІНОК, ОВІ, ЕВІ, ЄВІ, У, Ю, ИН, ІН, ЇН

Давальний і кличний відмінки Як відомо, іменники чоловічого роду другої відміни мають у давальному відмінку однини закінчення -ові після основи на твердий приголосний та -еві, -єві — після основ на м’який або шиплячий приголосний: «Та й не дала тому козакові ні щастя, ні долі» (народна пісня); «Масючка вже постерегла, що молодому паничеві сподобалася Галя» (І. Нечуй-Левицький); «У бою Андрієві так любо відчувати другове плече» (В. Сосюра). Є ще й паралельне закінчення давального відмінка -у, -ю, яким слід користуватись тоді, коли поряд стоять у цьому відмінку два іменники чоловічого роду, з яких один уже має закінчення -ові, -еві або -єві: «Передай листа товаришеві Бондаренку» (з живих уст). Субстантивовані прикметники-прізвища, що мають суфікси -ов, -ев, -єв, -ів, -їв, у давальному відмінку однини закінчуються тільки на -у: Петров — Петрову, Щоголев — Щоголеву, Андрухів — Андрухову, прізвища з суфіксами -ин, -ін, -їн закінчуються на -у, а також на -ові: Завалишин — Завалишину і Завалишинові, Серпилін — Серпиліну і Серпилінові, Захар’їн — Захар’їну і Захар’їнові. Наявність паралельних закінчень у давальному відмінку однини призводить інколи до надуживання закінченнями -у, -ю, замість основних -ові, -еві, -єві. «Андрію Олексійовичу здавалося, що він і на цей раз не помиляється», — читаємо в одному сучасному оповіданні, де автор не взяв до уваги, що він поставив ім’я та по батькові не в давальному відмінку — Андрієві Олексійовичу, — а в кличному, який бачимо, читаючи далі оповідання: «Андрію Олексійовичу, спиніться!» Не слід забувати, що в українській мові є характерний кличний відмінок однини жіночого роду (нива — ниво, Марія — Маріє) й чоловічого (дуб — дубе, піонер — піонере, батько — батьку, Григорій — Григорію). Українська класика, фольклор і живе народне мовлення пильно додержуються форм кличного відмінка: «Іди, Петре, до тієї, котру щиро любиш» (І. Котляревський); «Козаче, соколе, візьми ж мене з собою на Вкраїну далеку» (народна пісня). Із цього можна зробити висновок, що й нам не слід уникати без усяких на те підстав цієї особливості нашої мови.... смотреть

ДАВАЛЬНИЙ ВІДМІНОК МНОЖИНИ ІМЕННИКІВ, МІСЦЕВИЙ ВІДМІНОК МНОЖИНИ ІМЕННИКІВ, ЗАКІНЧЕННЯ АМ, ЯМ, ЗАКІНЧЕННЯ АХ, ЯХ, ПО АМ, ЯМ, ПО АХ, ЯХ, АМ, ЯМ, АХ, ЯХ, ПО ПІДРАХУНКАМ, ПО СКЛАДАХ, НА ПАЛЬЦЯХ, ЗА ПІДРАХУНКАМИ, ПО СКЛАДАМ

Ходити по кімнатах, а не по кімнатам Під впливом російської мови в місцевому відмінку множини українських іменників часом ставлять закінчення -ам, -ям замість -ах, -ях: рахує по пальцям, читає по складам, ходить по кімнатам, по нашим підрахункам. Такі вислови помилкові. Закінчення -ам буває тільки в давальному відмінку множини: “Дам лиха закаблукам...” (народна пісня). Потрібно зважати ще й на закони словотворення. Якщо конструкції “читати по складах”, “їздити по селах”, “мандрувати по горах і долинах” побудовані відповідно до норм української граматики (прийменник по виражає просторові відношення), то в інших випадках слід шукати варіанти: “рахувати на пальцях” (“рахувати по пальцях” має інший семантичний відтінок), “за нашими підрахунками” тощо.... смотреть

T: 170