ДЕБІТОР

-а, ч. , бухг. 1》 Те саме, що боржник.
2》 Юридична чи фізична особа, яка має грошову або майнову заборгованість підприємству, організації чи установі.
Неплатоспроможний дебітор — дебітор, визнаний судовими органами неплатоспроможним.

Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »

ДЕБІТОРСЬКИЙ →← ДЕБІТНИЙ

Смотреть что такое ДЕБІТОР в других словарях:

ДЕБІТОР

-а, ч., бухг. 1) Те саме, що боржник. 2) Юридична чи фізична особа, яка має грошову або майнову заборгованість підприємству, організації чи установі. ... смотреть

ДЕБІТОР

БОРЖНИ́К (той, хто взяв у борг що-небудь, винен кому-небудь), ДЕБІТО́Р бухг., ДОВЖНИ́К діал. Созоненко загримав залізом, відчинив хвіртку, і на подвір'... смотреть

ДЕБІТОР

(англ. debtor)   юридична або фізична особа, що має грошову, майнову заборгованість підприємству, організації чи установі. Д. може бути, наприклад, покупець, який не оплатив вартості проданих йому товарів, працівник, що одержав аванс на відрядження або інші витрати.... смотреть

ДЕБІТОР

імен. чол. роду, жив.фін.дебитор

ДЕБІТОР

рос. дебитор (від латин. debitor) — юридична чи фізична особа, що має фінансову або матеріальну заборгованість перед іншою юридичною чи фізичною особою. На противагу кредитору, котрому винні гроші інші.... смотреть

ДЕБІТОР

ім debtor • дебітори (дебіторська заборгованість, рахунки дебіторів) accounts (debt) receivable; outstandings; receivables

ДЕБІТОР

бух.(боржник) debtor

ДЕБІТОР

Дебіто́р, -pa, -рові; -то́ри, -рів (лат. debitor)

ДЕБІТОР

дебіто́р (лат. debitor – зобов’язаний) боржник.

ДЕБІТОР

obligor (по обязательству); borrower debtor.

ДЕБІТОР

дебітор; ч. (лат., зобов'язаний) боржник.

ДЕБІТОР

дебіто́р іменник чоловічого роду, істота

ДЕБІТОР

Боржник

ДЕБІТОР

бухг. дебитор

ДЕБІТОР

дебітор, -а

T: 232