ДІЄПРИСЛІВНИК

-а, ч. Невідмінювана форма дієслова, яка, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово.

Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »

ДІЄПРИСЛІВНИКОВИЙ →← ДІЄПРИКМЕТНИКОВИЙ

Смотреть что такое ДІЄПРИСЛІВНИК в других словарях:

ДІЄПРИСЛІВНИК

§ 85. Дієприслівник↑ "Правопис закінчень відмінюваних слів" \    1. Дієприслівники теперішнього часу утворюються від основи дієслова теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи (-ючи), -ачи (-ячи).    Суфікс -учи (-ючи) виступає в дієприслівниках, утворених від дієслів першої дієвідміни, а суфікс -ачи (-ячи) — в дієприслівниках, утворених від дієслів другої дієвідміни: беруть — беручи, виробляють — виробляючи, ідуть — ідучи, кажуть — кажучи; бачать — бачачи, летять — летячи, сидять — сидячи, сплять — сплячи. \    2. Дієприслівники минулого часу утворюються від основи дієслова минулого часу чоловічого роду за допомогою суфікса -ши (після основи на приголосний) і -вши (після основи на голосний): брав — бравши, купував — купувавши, купив — купивши, налетів — налетівши; приніс — принісши, спік — спікши, став — ставши. \... смотреть

ДІЄПРИСЛІВНИК

імен. чол. родулінгв.від слова: дiєприслiвникдеепричастие сущ. ср. рода¤ дiєприкметниковий зворот -- деепричастный оборот

ДІЄПРИСЛІВНИК

Незмінювана форма дієслова, що поєднує в собі ознаки дієслова та прислівника й означає додаткову дію стосовно гол., на яку вказує дієслово-присудок; у ... смотреть

ДІЄПРИСЛІВНИК

дієприслі́вник[д'ійеиприес'л’іyниек]-ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іy

ДІЄПРИСЛІВНИК

незмінювана форма дієслова, що поєднує в собі ознаки дієслова та прислівника й означає додаткову дію стосовно гол., на яку вказує дієслово-присудок; у реченні виступає обставиною; буває доконаного і недоконаного виду (сказавши, кажучи).... смотреть

ДІЄПРИСЛІВНИК

-а, ч. Невідмінювана форма дієслова, яка, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово.

ДІЄПРИСЛІВНИК

грам.verbal adverb, participle

ДІЄПРИСЛІВНИК

【阳】 语 副动词

ДІЄПРИСЛІВНИК

{дійеиприеслі́yниек} -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -кіy.

ДІЄПРИСЛІВНИК

Дієприслі́вник, -ка; -ники, -ків

ДІЄПРИСЛІВНИК

дієприслі́вник іменник чоловічого роду

ДІЄПРИСЛІВНИК

грам. деепричастие

ДІЄПРИСЛІВНИК

აბსოლუტივი

T: 237