Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
ПЕРЕСЕЛЕ́НЕЦЬ (той, хто переселяється, переселився на нове місце проживання), ПЕРЕСЕ́ЛЕЦЬ, ІММІГРА́НТ (чужоземець, який переїхав до якоїсь країни); ЕМІ... смотреть
імен. чол. роду, жив.особа, що залишила батькiвщину iвиїхала в iншу країну для постiного чи тривалого проживанняэмигрант
емігра́нт[еим'ігрант]-нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў
-а, ч. Особа, що залишила Батьківщину і виїхала в іншу країну для постійного чи тривалого проживання.
рос. эмигрант (від латин. emigran-tus (emigrantis) — той, що виселяється) — особа, яка виїхала зі своєї країни в іншу з різних причин (економічних, політичних, релігійних).... смотреть
емігра́нт [від лат. emigrans (emigrantis) – той, що виселяється] особа, що залишила батьківщину і виїхала в іншу країну на постійне чи тривале проживання.... смотреть
Emigrant, emigre (фр.)політичний емігрант — political refugee
[emihrant]ч.emigrant
емігрант; ч. (лат., той, що виселяється) особа, що залишила батьківщину і виїхала в іншу країну на постійне чи тривале проживання.
【阳】 移居外国的人, 移民; 侨民
{еимігра́нт} -нта, м. (на) -нтові/-нті, мн. -нтие, -нтіў.
ім emigrant; emigre; exile; (біженець тж) refugee
емігра́нт іменник чоловічого роду, істота
Emigrant, utvandrare
Emigrant, udvandrer
Emigrant, utvandrer
емігрант ім. emigrant; emigre; exile;
emigrant, expatriate, refugee
емігрант, -а
ემიგრანტი
эмигрант