Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
Запоряди́ти, запоряджа́ти (запоря́джувати). Давати розпорядження. Як учитель учить, тоді ученик не сьміє мати нічого в руках, бо се зараз відвертає увагу, тому добре запоряджувати, аби ученики все, що мають робити, робили разом, н. пр., щоб разом виймали книжки, зшитки і т. д. (Канюк, 1911, 99)// порівн. пол. zarządzić, zarządzać - розпорядитися, віддати розпорядження, наказати; рос. распорядиться - те саме.... смотреть
-ую, -уєш, недок., запорядити, -джу, -диш, док., діал. Розпоряджатися.
запоря́джувати дієслово недоконаного виду діал.