ЗВІР

I -а, ч. 1》 Дика, зазвичай хижа, тварина.
|| тільки одн. , у знач. збірн.
2》 перен. Про дуже люту, жорстоку людину.
II звору, ізвір, ізвору, ч. , зах.
Яр.

Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »

ЗВІРІВНИК →← ЗВІНЧАТИСЯ

Смотреть что такое ЗВІР в других словарях:

ЗВІР

НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД знева... смотреть

звір — 1) (зменшено-пестливе — звірик; маля звіра і зменшено-пестливі — звіря́, звіреня́, звіря́тко, звіреня́тко) дика, звичайно хижа тварина; з глибокої давнини наші предки шанували звірів, особливо великих і сильних; вважали, що деякі з них можуть бути вірними покровителями людини (див. тоте́м); поважні люди приймали собі якусь звірину назву (у «Слові о полку Ігоревім» князь зоветься Туром, пор. ще й сучасні прізвища від старовинних прізвиськ на зразок Вовк, Лисиця, Заєць, Півень, Мастівка, Журавель, Сова, Зозуля, Синиця, Ведмідь тощо); життя звірів, вірили, позначається на житті людей; коли в лісі гине якась велика звірина (а вона перед смертю ховається в гущавину, щоб бути самотньою), це неодмінно позначиться й поміж людьми добром чи злом, але завжди несподіванкою (звідси «щось велике в лісі здохло!»); чорний звір звичайно шкодить людині, бо в ньому сидить біс (коли переходить дорогу чи сильно кричить — це погані ознаки); фольклорові властива персоніфікація звірів; і досі вірять в особливу мову тварин; у народі багато легенд про перетворення людини на звіра чи птаха. Де звіру живеться, там він і ведеться (прислів’я); Ти йому не вір, бо то звір: як не вкусить, то зляка (приказка); Старий звір ніколи не дрімає (приказка); У темнім лісі, за горами Зібравсь усякий звір: Вовки, лисиці з ховрахами, Зайці дурні, шкідливий тхір, І ще там деяких чимало (Л. Глібов); Застукотало в дерева всередині, Якийсь там звірик мав гніздо (І. Франко); 2) звіря́че молоко́ див. молоко́ 5. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 240-241.... смотреть

ЗВІР

ви́ти во́вком (зві́ром). Бути у стані великого розпачу. Відомо, що чиновники-бюрократи часто вовком виють через те, що їм, нехай і формально, треба відповідати на листи трудящих (З журналу); Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем... (В. Стус). діли́ти шку́ру невби́того ведме́дя. Планувати, заздалегідь розподіляючи те, чого ще немає; розпоряджатися чимсь ще не досягнутим. От уже невгамовна людська натура,— навкруги колючий дріт.., кулемети.., а вони споряться між собою й ділять шкуру невбитого ведмедя (Ю. Яновський). діли́ти зві́ра, яко́го ще не вби́ли. Довго збиралась Русь — кувала зброю, думала, ділила звіра, якого ще не вбили.., нарешті, рушила в похід у Поле, виявилося, що половини князів нема (В. Шевчук). розбу́джувати / розбуди́ти зві́ра в кому. Сприяти прояву первісних, грубих, жорстоких, хижацьких інстинктів. Запах свіжої крові подіяв на худобу зовсім разюче, розбудив у сумирних волах диких, роз’ярених звірів (О. Гончар). як (мов) соба́ка (пес, звір), спу́щений (спу́щена) з при́в’язі (з ланцюга́, з припо́ну), зі сл. бі́гти, наско́чити і под. Дуже швидко, нестримно. Немов собака, спущена з припону, Наскочила на землю пітьма чорна (І. Франко); Поліцаї бігли, як панські пси, спущені з прив’язі (І. Цюпа).... смотреть

ЗВІР

Смотреть что такое ЗВІР в других словарях:

Рекомендуем посмотреть: