Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
ЗДИ́РНИК розм. (той, хто вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства, хто оббирає, обдирає кого-небудь), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́Ж... смотреть
імен. чол. роду, жив.той, хто наполегливо вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильствавымогатель
-а, ч., розм. Той, хто наполегливо вимагає або домагається чого-небудь примусом, погрозами, насильством.
[zdymyk]ч.zdzierca
Swindler, cheat; (вимагач) extortioner, racketeer; shark; (шантажист) blackmailer
м.; разг.; = здирець, = здирця об(д)ирала; грабитель; вымогатель; стяжатель
див. скупий; хабарник
зди́рник іменник чоловічого роду, істота розм.
Зди́рник, -ка; -ники, -ків
ДЕРІЙ, горлохват, здирця.
-а m zdzierca
здирник, -а