Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
ЗРО́ШУВАТИ (насичувати землю вологою), ЗВОЛО́ЖУВАТИ, ОРОША́ТИ, ОБВО́ДНЮВАТИ, ОБВОДНЯ́ТИ (створюючи штучні водоймища); ДОЩУВА́ТИ (поливати посіви за доп... смотреть
зро́шувати / зроси́ти (свої́м) по́том зе́млю. Важко працювати, затрачувати чимало зусиль, праці, обробляючи землю. Виріс (Оленчук) на цій землі, зросив її своїм потом і вважає себе законним господарем цього краю (О. Гончар). зро́шувати / зроси́ти (скропи́ти) (вла́сною (своє́ю)) кро́в’ю зе́млю (шлях). Бути пораненим або вбитим у боротьбі з ким-, чим-небудь. Хоч химерні були ті юнацькі мрії, а тепер двадцятишестирічному Максиму, котрий сьорбнув і лиха, і кривди, власною кров’ю зросив рідну землю, вони видалися звабними (Н. Рибак); Ми йшли по кинутих полях і вперто з боєм виступали, скропили кров’ю зимний шлях, але чужинця не благали (М. Упеник).... смотреть
недок. зрошувати, док. зроситиto irrigate, to water
див. зрошувати.
Зроси́ти, див. зро́шувати
【完】 见 зрошувати
зроси́ти дієслово доконаного виду
сов. от зрошувати
техн. орошать