Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
КВАЛІФІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док.1. що і без прям. дод., книжн. Оцінювати, визначати якість чого-небудь; характеризувати предмет, відносити його... смотреть
-ую, -уєш, недок. і док., перех. 1) книжн. Оцінювати, визначати якість чого-небудь; характеризувати предмет, відносити його до певної групи, певного к... смотреть
Оцінювати, оцінити, пооцінювати, переоцінювати, переоцінити, попереоцінювати, розцінювати, розцінити, порозцінювати, визначувати, визначати, визначити,... смотреть
рос. квалифицировать 1. Характеризувати, належати за ознаками, якістю до певної категорії, групи. 2. Визначати ступінь фахової (спеціальної) підготовки (кваліфікації) когось до певної праці. 3. Оцінювати, визначати, стверджувати якості, дії когось, чогось.... смотреть
кваліфікувати (лат.) 1. Оцінювати, визначати якість чогось; характеризувати предмет, відносити його до певної групи, класу, розряду тощо. 2. Визначати ступінь придатності, підготовки до якогось виду праці. 3. Давати комусь кваліфікацію.... смотреть
[kwalifikuwaty]дієсл.kwalifikować
1) (визначати ступінь придатності) to test, to check2) (оцінювати) to qualify (as)
кваліфікува́ти 1. Перевіряти кваліфікацію, ступінь фахової підготовки когось. 2. Оцінювати, визначати внутрішні якості чогось.
【未】 评定, 审定(技能, 资格)
характеризувати, визначати; (дії) розцінювати, давати оцінку.
qualify, (в колізійному праві) characterizatione, classify
кваліфікува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду
Кваліфікува́ти, -ку́ю, -ку́єш
квалифицировать