Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ ро... смотреть
недок. кінчати, док. кінчити1) to finish; to end; to bring to an end; (припиняти) to stop, to terminateкінчити засідання — to riseкінчити роботу — to b... смотреть
(-чу, -чиш) док.; мол., жрм. Відчути оргазм; вивершити статевий акт. Вона скочила в ліжко. Лизались. А потім, поки я скидав все - одно за другим - і клав рівно на крісло, як перед сном, малий Качик встиг вже кінчити і випити трохи "чорнила" (Р. Кухарук, Любити хлопчика). БСРЖ, 277; ЯБМ, 1, 456.... смотреть
кінча́ти / кінчи́ти (життя́) на ши́бениці. Бути покараним на смерть через повішення. Вона весь час була впевнена, що Гриша неодмінно, обов’язково кінчить на шибениці (А. Головко).... смотреть
КІНЧИ́ТИ див. кінча́ти.
Закончыцьканецмэтаскончыць
див. кінчати.
Кінчи́ти і скінчи́ти, -нчу́, -нчи́ш
【完】 见 кінчати
закончыцьканецмэтаскончыць
кінчи́ти дієслово доконаного виду
закончыць канец мэта скончыць
сов. от кінчати