Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́... смотреть
ЛУЧИ́ТИ, лучу́, лу́чиш, недок., кого, що, діал.Єднати.Вони були майже вповні контрасти один супроти одного, і ся сила контрасту лучила їх докупи (І. Фр... смотреть
I луч`итилучу, лучиш, недок., перех., діал. Єднати. || З'єднувати. II л`учити-чу, -чиш, недок. і док., перех., і без додатка, розм. Цілитися в кого-, ... смотреть
Лучити. Об’єднувати, поєднувати. Страшний хаос, який послідними часами запанував між нашою інтелігенциєю (особливо в Галичині), сей правдиво хоробливий розстрій наших народних сил, що замість лучити всю нашу інтелігенцию до хосенної спільної народної праці, розбиває її на найдрібнійші атоми і роздуває, як то кажуть, на чотири вітри (Б., 1895, 7, 1); Цілею товариства є: Лучити руских православних сьвященників на Буковині задля взаїмної праці (Звідомл., 1914, 9)// пол. łączyć -1) об’єднувати, поєднувати, 2) пов’язувати, зв’язувати.... смотреть
лу́чити дієслово недоконаного і доконаного виду цілитися розм. лучи́ти дієслово недоконаного виду єднати діал.
лучи́ти об'єднувати, поєднувати (ст): Все є якісь справи, які нас лучать з іншими людьми (Авторка)
1) цілитися; влучати. 2) єднати, братати; з'єднувати, злучати, сполучати, р. получати.
1) расщепля́ть 2) отделя́ть 3) излуча́ть јетра лучи жуч — пе́чень выделя́ет жёлчь
див. цілитися
разг. метить, метиться, целить, целиться