Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
МАРАЛІВНИ́К, а́, ч.Той, хто займається маралівництвом.Потомственний маралівник.
-а, ч. 1) Той, хто займається маралівництвом. 2) Ферма, де розводять маралів.
імен. чол. роду
маралівни́к іменник чоловічого роду, істота
маралівник, -а