Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
НАНЕСТИ́ (про вітер, заметіль, воду, а також безос. — захопивши своїм рухом, принести й зібрати в якомусь місці значну кількість піску, пилу, снігу, ль... смотреть
надува́ти (надима́ти) / наду́ти гу́би, фам. 1. Гніваючись, ображаючись і т. ін., надавати обличчю незадоволеного вигляду. Він морщить лоба, надимає губи, поглядає скоса на княжого двірського (А. Хижняк); Галина Потапівна надула губи, бо на педраді дали їй останній підписать протокол (М. Рильський). наду́ти гу́бки (губеня́та). Женя надула губки й пестливо насупилась (С. Васильченко); — А що за преліниві дівчата,— дума собі (Галя), надувши губенята з серця (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Виражати зверхність, поважність; пишатися, зазнаватися. Вийшов судящий, на всіх позирнув, Ретязь начеплює, губи надув (Я. Щоголів); Відчувши небувалу увагу, він надув губи й мовчки стежив за дідом (Д. Косарик).... смотреть
Надулася на малай, що не взяв 'ї Николай.Хто інший провинив, а хто інший покутує. Малай—хліб з кукурудзянної муки.Надувся, як вош на морозі.Понурився, ... смотреть
НАДУ́ТИ див. надува́ти.
див. надувати.
Абдурыцьашукацьнадзьмуць
【完】 见 надувати
див. надувати
Наду́ти, надму́, надме́ш, -дму́ть
(надму, надмеш и надую, надуєш) сов. от надувати
наду́ти дієслово доконаного виду
абдурыцьашукацьнадзьмуць
абдурыць ашукаць надзьмуць
техн. надувать
в. надувати
образитися