Смотреть больше слов в «Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови »
БЕЗПУ́ТНИК розм. (той, хто поводиться легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), ЛЕДА́ЩО зневажл. (Сестра Серахвима:) Отак вона завжди: як п... смотреть
БЕЗСОРО́МНИК, а, ч.Людина, що не має сорому, порушує правила пристойності; безстидник.– А чого ж ти лізеш, безсоромнику? Рад, що саму дівчину застукав ... смотреть
імен. чол. роду, жив.розм.бесстыдник
-а, ч. Людина, що не має сорому, порушує правила пристойності; безстидник.
[bezsoromnyk]ч.bezwstydnik
(той, хто не відчуває сорому за свої негативні вчинки) безстидник, розм. соромітник, (з виявом презирства до всього) цинік.
див. нахабний
соромітник, нахаба, безличник, безстидник, (прогнилий) цинік.
безсоро́мник іменник чоловічого роду, істота
безсоромник, -а
бесстыдник