СЛАВА

-и, ж. 1》 Широка популярність як свідчення загального схвалення, визнання чиїхось заслуг, таланту, доблесті і т. ін.
|| кого. Відомість кого-небудь у певній сфері.
|| Доблесні діла, героїчні подвиги.
|| чого, чия. Той, ким пишаються, хто своїми заслугами, талантом і т. ін. приніс широке визнання, відомість кому-, чому-небудь.
На славу — а) для прославлення кого-, чого-небудь; б) дуже добрий, прекрасний, чудовий; в) дуже добре, прекрасно, чудово; г) дуже.
Тільки [й] слави (слава), що ... розм. — тільки говориться, вважається так (таким), а насправді інакше (інакший).
2》 Загальна думка про кого-, що-небудь; репутація.
|| звичайно у сполуч. зі сл. недобрий, лихий і т. ін. Несхвальна думка про чиїсь дії, вчинки і т. ін.
|| рідко. Честь, добре ім'я.
|| Безчестя, ганьба.
Пускати славу на (про) кого — ославляти, знеславлювати, ганьбити кого-небудь.
3》 перев. у сполуч. зі сл. ходити, піти, розпускати і т. ін. Чутка, звістка про кого-, що-небудь.
|| Поговір, пересуди, розмови.
4》 Вигук, який виражає схвалення, визнання і т. ін.
|| Бойовий поклик, ура.
Слава Ісусу! - Навіки слава!, діал. — форма вітання і відповіді на нього.
Мати славу — а) бути широко відомим, популярним; б) (кого) вважатися ким-небудь.